Визначення порушень в схемах обліку електроенергії, аналіз навантаження мережі та оцінка розміру фактичного споживання енергії. Методи обробки непрямих, сукупних та сумісних вимірювань. Оцінка невизначеності результату. Правила оформлення результату.
Аннотация к работе
Курсова робота Сучасні методи та засоби вимірювання Вступ Мета роботи - надати магістрам-електротехнікам методики вирішення як вузькоспецилізованих, але важливих для нашого часу, задач електроенергетики так і науково-дослідницьких питань, що вимагають ретельної, прискіпливої обробки результатів досліджень. Саме тому зміст роботи складається, по-перше, з питань визначення порушень в схемах обліку електроенергії, аналізу навантаження мережі та оцінка розміру фактичного споживання енергії, а, по-друге, в ній розглядаються методи обробки непрямих, сукупних та сумісних вимірювань, тобто, оцінюється невизначеність результату. Наприклад, якщо номер залікової книжки 00375, то перша цифра варіанту - «5», а друга цифра варіанту - «7». Рисунки та таблиці виконуються за допомогою креслярських приладів або комп’ютера. Загальні визначення Види вимірювань Вимірювання - це знахождення значення фізичної величини експериментальним шляхом за допомогою спеціальних технічних засобів та представлення цих значень в прийнятих одиницях. Якщо для знаходження значення величини використовують формулу, що з’єднує цю величину з другими, значення яких знаходять за допомогою будь-яких видів вимірювань, то такі вимірювання називають непрямими. Для цього одночасно виконують декілька вимірювань цих величин, а потім обробкою отриманих результатів находять коефіцієнти рівняння, яке поєднує величини, що вимірюються. Наприклад, визначення залежності опору провідника від температуры t де А, В, С - коефіцієнти, які находять шляхом математичної обробки після декількох вимірювань опору Rt при різних температурах. Вимірювання однієї и тієї же величини, викононаних в одних і тих же умовах не більше трьох раз називають одноразовими вимірюваннями. Похибки вимірювань При вимірюваннях, в зв’язку з недоліком наших знань про об’єкт, неточності засобів вимірювань та безперервному впливу різних зовнішних факторів як на розмір величини, так і на процес вимірювання, неминуче виникають похибки, які визивають відхилення отриманого результату від істиного значення величини. Абсолютна похибка Д визначається як різниця між значенями фізичної величини - виміряним А і дійсним . Систематичні складові похибки аналізуються оператором, який виконує вимірювання. Підсумовування складових похибок Якщо похибка результату вимірювання має декілька систематичних складових, то сумарна похибка Дс визначається в залежності від кількості і цих складових ? і згідно правил: - якщо кількість і складових не перевишує трьох, тобто і ? 3, то підсумовування здійснюється арифметично ; - якщо i > 3, то, вибравши надійну ймовірність Рд = 0.9 або 0.95 (більш передбачлива), підсумовування виконують по формулі , де коефіцієнт m = 0.95 при Рд =0.9, m = 1.11 при Рд=0.95 Якщо складові похибки представлені систематичною Д с та випадковою складовими, то похибка результату вимірювання знаходять згідно правил, встановленим ГОСТ 8.207-76 «Прямые измерения с многократными наблюдениями. Методы обработки результатов наблюдений»: - якщо Д с 8 S( ), то випадковою складовою нехтують і приймають похибку результату вимірювання, яка дорівнює систематичній складовій похибки ; - якщо 0.8 S( ) ? Дс ? 8 S( ), то границю похибки результату вимірювання знаходять (по спрощеній методиці) за формулою . Тут К - коефіцієнт, який залежить від співвідношення випадкової та систематичної похибок (див. табл. Після обробки отримані: результат 220 V та похибка ± 10 V при надійній ймовірності 0,95. Вхідні дані розрахувати за формулою Х i = М N•bi.