Сучасні аспекти патогенезу, діагностики та лікування цирозів печінки - Автореферат

Івано-Франківський державний медичний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наукФундаментальні дослідження показали, що найбільш частою причиною розвитку ЦП є віруси гепатитів В і С, токсичний вплив алкоголю, а за повідомленнями останніх років значне місце займає неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) (Харченко Н.В., 2004; Степанов Ю.М., Кононов І., 2004; Бабак О.Я., 2005, 2006). Клінічними особливостями алкогольної і неалкогольної жирової хвороби печінки в більшості пацієнтів є олігосимптомність, латентний перебіг, що призводить до первинної діагностики патології печінки на стадії цирозу (Хазанов А.И., 2005). Актуальною є проблема розробки нових підходів до лікування ЦП, основою яких має бути стабілізація фібротичних змін у печінці з досягненням компенсації процесу, а, відповідно, подовження тривалості життя хворих, покращення його якості. Мета дослідження: Розкрити патогенетичні особливості розвитку та прогресування ЦП різної етіології шляхом дослідження окисно-відновного дисбалансу, глибини ендотоксикозу, змін імунного статусу, цитокінового профілю, інтенсивності фіброзування печінкової тканини, на підставі отриманих даних розробити критерії діагностики і прогнозування nepe6iry, нові ефективні методики лікування та профілактики прогресування. Уперше, на основі комплексного вивчення ролі змін обміну колагену, вмісту в крові білкових компонентів сполучної тканини, цитокінової регуляції, ступеня активності цитолітичного синдрому та стану окисно-відновної системи та імунного статусу, глибини ендотоксикозу в механізмах розвитку та прогресування ЦП різного походження, обґрунтовано та сформульовано особливості розвитку та прогресування ЦП різного походження, на основі якої розроблено неінвазивні маркери прогресування ЦП, новий напрямок ефективного лікування та профілактики їх прогресування.(Madison, WI) - Lunar DPX-A № 2589 - вивчали наступні параметри: BMD - bone mineral density - мінеральну щільність губчастої кістки окремо по хребцям L1, L2, L3, L4 поперекового відділу хребта, а також усього поперекового відділу L1-L4 з міжхребцевими щілинами - у г/см2; відносні показники - Т (peak bone mass) - BMD стосовно здорових молодих людей (young adult, 20-45 років) в SD (standart deviations) - одиницях стандартних відхилень і показники в % від рівня мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) здорових молодих людей; показники Z (Age Matched) і % (Age Matched) стосовно здорових людей своєї вікової групи. Тривалість захворювання становила у хворих на гепатити в середньому - (4,91 1,72) роки, а у хворих на ЦП в 2,4 рази менше (2,08 0,85 роки), при цьому в 41,25 % хворих - до 0,5 року. Серед хворих на ХДЗП переважали особи чоловічої статі, співвідношення чоловіки:жінки становило 1,92:1, при цьому при АЦП хворих чоловічої статі в 3,2 рази більше ніж жінок, а при НАЖХП значно переважають особи жіночої статі (у 3,1 рази), що пояснюється особливостями епідеміології вказаних ХДЗП і узгоджується з даними літератури (Буеверов А.О., Маевская М.В., Ивашкин В.Т., 2001; Гриневич В.Б., Мехтиев С.Б., Успенский С.П. и др., 2004; Буеверов А.О., 2004). Аналіз стану інших органів виявив явища гастропатії в 93,75 % хворих, варикозно розширені вени стравоходу в 68,33 % хворих, переважно з вірусною і алкогольною етіологією процесу. Показник Т в одиницях SD свідчив про наявність остеопенії I ступеня у хворих на ХГ, остеопенію III ступеня у хворих на ЦП.У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичної проблеми, яке полягає в зясуванні особливостей розвитку та прогресування цирозу печінки різної етіології, що дозволило розробити алгоритм діагностики з визначенням неінвазивних маркерів прогресування патологічного процесу в печінковій тканині, розробці методів диференційованого лікування з застосуванням різних доз тіотриазоліну, його комбінації з азатіоприном (при невірусному цирозі печінки), тіоцетаму при печінковій енцефалопатії. В обстежених хворих на цироз печінки середня тривалість захворювання печінки від перших симптомів до діагностики цирозу за анамнестичними даними становила (2,08 0,85) роки, при цьому у 41,25 % хворих - до 0,5 року. У хворих на цироз печінки з порушеннями мінеральної щільності кісткової тканини спостерігалося вірогідне підвищення рівня малонового діальдегіду, із максимальним його значенням при наявності остеопенії ІІІ ст. і остеопорозу. При декомпенсованому цирозі втрачався кореляційний звязок між рівнем продуктів перекисного окислення ліпідів і біохімічними маркерами цитолітичного синдрому, водночас, незалежно від компенсації процесу, визначався виражений прямий кореляційний звязок маркерів анаболізму сполучної тканини з рівнем малонового діальдегіду і зворотній - із супероксиддисмутази, що дозволяє запропонувати підвищення рівня малонового діальдегіду більше як в 2 рази і співвідношення рівня малонового діальдегіду до супероксиддисмутази більше 0,12 як несприятливі прогностичні критерії при хронічних захворюваннях печінки.

Основний зміст роботи