Сучасні аспекти діагностики та лікування ускладнених форм хронічної венозної недостатності - Автореферат

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана у Львівському національному медичному університеті ім.Данила Галицького МОЗ України · доктор медичних наук, професор Кобза Ігор Іванович - завідувач кафедри шпитальної хірургії Львівського національного медичного університету ім. Офіційні опоненти: · доктор медичних наук, професор Русин Василь Іванович - завідувач кафедри госпітальної хірургії Ужгородського національного університету МОН України Захист відбудеться 19 квітня 2006 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.01 у Львівському національному медичному університеті ім.Данила Галицького МОЗ України (79010, м.Тривалий час ХВН нижніх кінцівок та її ускладнені форми залишаються значною проблемою як із точки зору вивчення сутності захворювання, так і методів його лікування. Гострий тромбофлебіт є основним ускладненням ХВН і в 10-25% пацієнтів обумовлює тромбоз глибоких вен, а в 10% - тромбоемболію легеневої артерії (ТЕЛА). При цьому біля 50% хворих з проксимальними тромбозами глибоких вен нижніх кінцівок мають безсимптомний перебіг ТЕЛА, а у 80% пацієнтів з ТЕЛА діагностують безсимптомний перебіг тромбозного ураження вен (Чернуха Л.М., 2002; Мішалов В.Г., 2003; Русин В.І., 2003). При цьому ступінь реканалізації просвіту ураженого сегмента вен та її функціональні характеристики можуть свідчити про компенсаторні можливості глибоких вен нижніх кінцівок. За даними УЗДС судин вивчити шляхи перебудови венозного кровоплину по глибоких венах у пацієнтів з ускладненими формами посттромбофлебітичного синдрому.Анатомічна класифікація (A): поверхневі вени (S); 1 - телеангіоектазії, ретикулярні вени; велика підшкірна вена 2 - вище коліна; 3 - нижче коліна; 4 - мала підшкірна вена; 5 - немагістральна; глибокі вени (D); 6 - нижня порожниста вена; клубові вени; 7 - загальна; 8 - внутрішня; 9 - зовнішня; 10 - вени таза; стегнові вени; 11 - загальна; 12 - глибока; 13 - поверхнева; 14 - підколінна; 15 - вени гомілки; 16 - мязові - литкові; перфорантні вени (P) 17 - стегна; 18 - гомілки. Усі 107 (28,92%) пацієнтів з посттромбофлебітичними змінами поверхневої стегнової вени та явищами варикозного розширення ВПВ мали в анамнезі ДЛА і були поділені на дві групи (ІІІ та IV групи). 0 - безсимптомний перебіг; 1 - наявність симптомів захворювання, хворий працює і не використовує підтримуючих бандажів; 2 - хворий може працювати протягом 8 годин, тільки використовуючи підтримуючий бандаж; 3 - хворий непрацездатний, незважаючи на використання підтримуючих бандажів. У пацієнтів з ураженням C4,5ESAD13,14S2,3PRO клінічні ознаки ХВН були такі: біль, набряк, венозна кульгавість, виражений ліподермасклероз та пігментація шкіри. У пацієнтів пятої групи ХВН клінічно проявлялася такими симптомами: болем, набряками, венозною кульгавістю, ліподермасклерозом та пігментацією шкіри.У дисертаційній роботі викладено новий підхід до розвязання наукового завдання - лікування хворих з ускладненими формами хронічної венозної недостатності. Отримана за допомогою УЗДС інформація дозволила обґрунтувати показання та відпрацювати оптимальну хірургічну тактику лікування пацієнтів з ускладненими формами ХВН. Використання розширеної класифікації CEAP у пацієнтів з ускладненими формами ХВН дає можливість стандартизувати діагностичні критерії та обєктивізувати результати проведення лікувальних заходів. Проведення в доопераційному періоді УЗДС нижніх кінцівок показано всім хворим з хронічною венозною недостатністю, ускладненою гострим тромбофлебітом. При гострому висхідному тромбофлебіті великої підшкірної вени проведення на доопераційному етапі УЗДС дозволяє вибрати оптимальні, найменш травматичні доступи для хірургічної корекції ХВН.

2. Основний зміст роботи