Субзнакова фіксація лінгвокультурного змісту в похідних номінаціях родичів (на матеріалі української та польської мов другої половини ХІХ століття) - Статья
Розглянуто словотвірну номінацію родичів в українській і польській мовах. Особливості субзнакової фіксації лінгвокультурного змісту в похідних термінах родинної спорідненості. Закріплення мовними фомами понять про опосередковано споріднених родичів.
При низкой оригинальности работы "Субзнакова фіксація лінгвокультурного змісту в похідних номінаціях родичів (на матеріалі української та польської мов другої половини ХІХ століття)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Субзнакова фіксація лінгвокультурного змісту в похідних номінаціях родичів (на матеріалі української та польської мов другої половини ХІХ століття)Припускаємо, що однією з причин утворення нових номінацій від існуючих назв близьких родичів є спосіб осмислення номінованих денотатів у порівнюваних лінгвокультурах, а саме те, що поняття про дальнього родича, номінованого похідним словом, сформувалося опосередковано, через поняття про ближнього родича, наприклад: про мачуху через матір; про synowa через syn та ін. Видатний мовознавець Єжи Бартмінський визначив три з них: 1) фаза відсилання до змісту без його закріплення (оказіональні висловлювання типу «Дружина мого батька дбає тільки про своїх дітей»); 2) фаза закріплення без ознак формально-мовної фіксації (часто відтворюване висловлювання типу «Горілка не дівка, а мачуха не мати» (SUM Hrinch 2:413); 3) фаза стабілізації (стійкі формули типу «зла мачуха» (SUM Hrinch 3:484, Bartmynskyy 32). Тож, для максимально обєктивної інтерпретації ролі субзнакової фіксації лінгвокультрного змісту у формуванні культурно-відображального потенціалу похідних назв родинної спорідненості визначаємо, які набори етноконцептів вербалізовано похідними термінами родинної спорідненості в українській та польській лінгвокультурах другої половини ХІХ століття; які комунікативно релевантні фрагменти етноконцептів відображено у лексичних значеннях виокремлених дериватів; та які словотворчі форманти (субзнаки) обрано для фіксації лінгвокультурного змісту. Лише найважливіші у порівнюваних лінгвокультурах родичі мають номінації із непохідними від інших термінів родинної спорідненості внутрішніми формами (мати/mac, жінка/zona, син/syn, сестра/siostra, дід/dziad, вий/wuj, тесть/tesc). В основі створення похідних номінацій родичів із суфіксами-к-/-к-лежить типовий у порівнюваних лінгвокультурах асоціативний ряд: у межах поняття ‘родинна спорідненість’ різні за статтю діти - це син і дочка, а різні за статтю дорослі - це чоловік і дружина (батько і матір).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
