Суб"єктивний компонент соціологічної теорії (історичний аналіз) - Автореферат

Національна академія Наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукРоботу виконано в Інституті соціології Національної академії наук України. Науковий керівник доктор соціологічних наук Пилипенко Валерій Євгенович старший науковий співробітник Інститут соціології НАН України, провідний науковий співробітник. Київ кандидат філософських наук Привалов Юрій Олексійович, старший науковий співробітник, Інститут соціології НАН України, м.Актуальність проблематики, що розглядається, полягає також у необхідності осмислити нові умови соціологічного теоретизування, які проявили себе у тому, що метатеоретичні конструкти, втратили свою силу. Наприкінці двадцятого століття теоретичні пошуки пожвавились, субєктивний компонент, який повязував раніше теоретичний дискурс та реальний історичний процес (де субєктами були насамперед масові спільноти), почав набувати іншого факторного значення, оскільки сама теорія інакше «вмонтована» у інформаційно-комунікативний соціум. Якими є роль та місце субєктивного компонента у теоретичній рефлексії постмодерну, що собою являє соціолог як індивід-автор, чим він може керуватися у теоретичній діяльності? Саме тому дисертаційне дослідження, присвячено розгляду того, як формувалися теоретичні підходи до проблеми субєктивного компонента соціологічного теоретизування. значна кількість теоретичних аспектів тлумачення місця та ролі субєктивного компонента у соціологічному теоретизуванні знаходяться поза увагою вітчизняних соціологів.У першому розділі «Загальнометодологічні підходи до дослідження субєктивного компонента соціологічної теорії» розглянуто розвиток уявлень щодо розуміння місця та ролі індивіду у методологічних концепціях філософського взірця. Субєктом пізнання тут одночасно є природа і людина, людський рід, а структура ідей свідомості приймає вигляд структурної впорядкованості природньо-родового організму. Рух свідомості у всесвітньому природньо-родовому організмі відбувається під впливом природних ритмів життя згідно світового кругооберту речовини, тому індивід не уособлюється і не виступає субєктом пізнання та дії. Якщо поняття особистості виходить з оригінальності живого індивідуального буття, то формальним вираженням уявленнь про особистість стало поняття «субєкт» - носій значущих дій, а також єдність категорій, що визначає цю значущість. В ідеалістичному розумінні духу субєктивність індивіду співвідноситься з субєктивністю Всесвіту - світовим Духом, і є, власне, його вираженням.У ВИСНОВКАХ формулюються головні теоретичні результати дисертаційної роботи, серед яких треба відзначити особистий варіант концептуального підходу до вивчення субєктивного компонента соціологічного теоретизування як проблеми розвитку методологічних засад соціологічної теорії. В трактуванні субєктивного компонента соціологічного теоретизування розвинуто кілька концептуальних підходів, історично та логічно взаємоповязаних, таких, що набували розвитку згідно логіки формування раціонально-критичних уявлень про риси субєкту пізнання та його роль у процесі теоретичної рефлексії: 1. «Філософсько-рефлексивний» - підхід, згідно якого субєктивний компонент соціологічного теоретизування вбачається як активне джерело, що реалізує «сутнісні» моменти розвитку соціальних відносин. У межах цього підходу можна виділити дві моделі концептуального бачення субєктивного компонента соціологічного теоретизування, згідно яким його трактовано: а) як зумовлену соціально-груповою приналежністю індивіда-автора або авторів одного теоретичного напрямку (марксизм, «розуміюча соціологія», «соціологія знання») ; У цьому разі можна говорити про субєктивність як про співспрямованість у просторі соціологічного дискурсу, що формується.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ