Форми вини як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони складу злочину: умисел, необережність, змішана. Вина у кримінальному праві Франції та США. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину. Помилка та її кримінально-правове значення.
Поняття й ознаки суб’єктивної сторони складу злочину ……… 5-8 РОЗДІЛ 2. Форми вини як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони складу злочину 2.1. Вина у формі умислу ………………………………….………………... Вина у формі необережності ………………………………………….. Вина та її форми у кримінальному праві Франції та США 3.1. 47-48 Вступ Суб’єктивна сторона злочину - це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків. Такими ознаками є вина, мотив та мета вчинення злочину. Проте в багатьох злочинах суб’єктивна сторона потребує встановлення мотиву і мети, що є її факультативними ознаками. Актуальність теми дослідження, проведеного в курсовій роботі, полягає у вивченні внутрішньої сутності злочинного діяння (суб’єктивної сторони злочину), тих внутрішніх процесів, які відбуваються у психіці осудної особи під час вчинення нею передбаченого кримінальним Законом суспільно небезпечного діяння. Серед яких найвідомішими є: М.І. Бажанов, Ю.В. Александров, В.А. Клименко, Р. Верема, П. Воробей, Л. Черечукіна, О. Ткачук, А. Музика, І. Осика, В.О. Кузнєцов. Мета даного дослідження - розкрити та дослідити зміст суб’єктивної сторони злочину на сучасному етапі розвитку кримінального права України. Значення суб’єктивної сторони полягає в тому, що завдяки її правильному визначенню: а) здійснюється належна кваліфікація діяння та його відмежування від інших злочинів; б) встановлюється ступінь суспільної небезпеки діяння й особи, яка його вчинила; в) здійснюється індивідуалізація покарання злочинця, вирішується питання про можливість його звільнення від кримінальної відповідальності й покарання. Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК України, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності (стаття 23 ККУ). Тобто такими, що впливають на кваліфікацію діяння тільки у випадках, коли вони прямо зазначені в Законі або випливають з нього. В свою чергу, умисел поділяється на умисел прямий і умисел непрямий, а необережність поділяється на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. Так, очевидно, що злочини, де вказано мотив, мета або якщо вони випливають з формулювання норми, є злочинами умисними (зґвалтування, крадіжка, вимагання, незаконні дії у разі банкрутства). На особливе значення дослідження вини при розгляді кримінальних справ звертає увагу Пленум Верховного Суду України. Це умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання [8, 116], й умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання. Зазначені питання у теорії кримінального права досліджували такі вчені, як І. Козочкін, П. Конт, Н. Крилова, Н. Кузнєцова, Г. Левасер, П. Местр дю Шамбон, М.-Л. Раса, А. Шаван, С. Яценко. М. Бассіуні дає таке визначення mens rea: «це - психічний елемент, що за Законом потрібен відносно кожного злочину і який повинен супроводжувати матеріальний елемент або «actus reum»».
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
