Становлення та історичний розвиток концепцій предметного поля фольклористики. Дослідження системних категорій фольклору та його функціонально-процесуальних і текстових характеристик – суб’єктності індивіду, семіотичності, трансмісійності, наративності.
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукПропонується модель образної системи українського фольклору, конститутивними категоріями якої є субєктність етносу, соціуму, індивіда; семіосфера фольклору; трансмісія традиційного смислу; наратив як функція фольклорного тексту. У функціональній парадигмі досліджень фольклорний текст розглядається як семіотична одиниця фольклору, як засіб моделювання різних видів реальності за правилами комунікативного спілкування носіїв традиції. В роботі виявлено синтезуючі чинники конвенційності та варіативності наративу, визначено функції фольклорного наративу, завдяки яким виникає явище його варіативності, але водночас зберігається традиційний смисл. У роботі використано ідеї споріднених гуманітарних наук - лінгвістики, семіотики, культурної антропології, соціології, уведено в науковий обіг фольклористики категорію субєктності. Категориальное моделирование фольклорного текста как объекта исследования дало возможность определить образную систему украинского фольклора, конститутивными категориями которой являются субъектность этноса, социума, индивида; семиосфера фольклора; трансмиссия традиционного смысла; нарратив как функция фольклорного текста.Скомплікованість предметних полів філології, філософії, соціології є неминучою, адже філологія має на меті дослідити фольклорний текст як гармонійний цілісний - не лише власне філологічний - продукт архетипної памяті, емоції, думки, психологічних настанов людини як члена суспільства. Трактування фольклору як словесного виду творчості, обмеженого певними жанрами й текстами, що мають суспільну цінність, залишало тривалий час поза увагою проблеми специфіки художньої творчості у фольклорі, закони фольклорної свідомості. Модифікація традиційних форм фольклору змушує учених зосереджувати увагу на тих явищах культури, де складові уснопоетичної народної творчості постають в інноваційній формі. Головним досягненням наукової думки минулого століття було визнання виходу фольклору за межі усного вербального тексту та подолання наукової інерції його відмежування від етнографічної площини буття. На наш погляд, існує потреба структурно-семіотичного підходу до творення нового понятійного простору, який охопив би всі рівні й співвідношення елементів фольклору і дійсності, враховуючи витоки і субєктно-функціональне призначення народнопоетичних жанрів, сюжетів, образів, а також досягнення нових наук, що виникли на межі XX-XXI століть (лінгвістика тексту, теорія мовленнєвих актів та мовної комунікації тощо).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
