Юридичний зміст адміністративних правовідносин. Застосування заходів держаного примусу. Наявність перешкод щодо здійснення суб’єктивного права, невиконання юридичних обов’язків. Правопорушення, яке потребує накладення юридичної відповідальності.
При низкой оригинальности работы "Суб’єкти застосування адміністративних стягнень у вигляді конфіскації та оплатного вилучення", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Суб’єкти застосування адміністративних стягнень у вигляді конфіскації та оплатного вилучення Юридичний зміст правовідносин - це зафіксовані у нормах права суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників. По-перше, це відносини, що виникають з правомірних юридичних фактів (як то звернення підприємства за отримання спеціальної ліцензії на зайняття певними видами діяльності чи подання заяви громадянином про зміну чи отримання паспорту України), тобто вчинення дій відповідно встановленим правовим нормам. В свою чергу, правові норми передбачають лише можливість застосування заходів держаного примусу. Безпосередніми ж виконавцями нормативних приписів є компетентні органи державної влади, які зобов’язані перевірити законність, обґрунтованість та доцільність застосування примусових заходів, в тому числі і адміністративних стягнень. С.С. Алексєєв відмічає, що застосування права, причому переважно в формі правосуддя, є єдиним каналом через який фактично здійснюється державний примус в процесі правового регулювання. При цьому зазначаючи, що фактичними обставинами, які обумовлюють діяльність, що забезпечує правове регулювання і застосування державного примусу є [9, С.257]: а) наявність перешкод щодо здійснення суб’єктивного права, невиконання юридичних обов’язків; б) правопорушення, яке потребує накладення юридичної відповідальності. Оскільки ці відносини неможливі без участі відповідного представника органу виконавчої влади, наділеного такими повноваженнями яких немає у іншої сторони. Тобто суди хоча і є державними органами, мають право застосовувати державні примусові заходи, однак відносяться до самостійної гілки влади - судової, їх функцією є об’єктивне, всестороннє, повне та ґрунтовне вивчення матеріалів справи та прийняття неупередженого рішення. А.П. Шергин, зазначав, що множинність та різноманітність адміністративних правопорушень зумовила утворення специфічної системи органів виконавчої влади. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншим органами чи посадовими особами не допускається. Статтею 213 КпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, уповноважені розглядати наступні органи (посадові особи) [7]: 1) адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад; 3) районними (міськими), районними в містах комісіями в справах неповнолітніх; 4) районними (міськими) судами (суддями); 5) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
