Створення вихідного матеріалу для селекції конюшини лучної в умовах Передкарпаття - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наукРоботу виконано в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону Української академії аграрних наук протягом 2003-2008 рр. Наукові керівники: Мацьків Осип Іванович, доктор сільськогосподарських наук; Бугайов Василь Дмитрович, кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, Інститут кормів УААН, завідувач відділу селекції кормових і зернофуражних культур. Захист дисертації відбудеться "23" вересня 2010 р. о "12" годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 27.361.01 при ННЦ "Інститут землеробства УААН".Підвищення ефективності конюшиносіяння можливе, насамперед, за рахунок поліпшення селекційної роботи та чіткої організації насінництва конюшини, адже визначальна роль у впровадженні і використанні даної культури у виробництві належить сорту. Оцінкою і створенням вихідного матеріалу з метою створення сортів конюшини лучної, які б характеризувалися підвищеною продуктивністю, кормовою цінністю, стійкістю до несприятливих факторів середовища, займалось багато відомих як вітчизняних так і зарубіжних вчених (К.В. Експериментальні дослідження проведено в 2003-2008 рр. у лабораторії селекції Передкарпатської дослідної станції Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН згідно НТП УААН "Кормовиробництво" на 2001-2005 рр., підпрограма "Селекція, насінництво кормових і зернобобових культур", завдання 01.04. "Створити і передати на державне сортовипробування сорт конюшини лучної сінокісно-пасовищного типу для умов західних областей України з урожайністю зеленої маси 580-600 ц/га, насіння 4-5 ц/га, стійкий до несприятливих умов середовища" (№ ДР 0101U004006) та з НТП "Генетичні ресурси рослин" на 2001-2005 рр., 2006-2010 рр., завдання 02.02.15 "Базові та ознакові колекції багаторічних бобових і злакових трав (місцеві популяції)" (№ ДР 0101U004008, № ДР 0106U003801). Мета роботи полягає у виділенні сортозразків - цінних генетичних джерел за селекційними ознаками; виявленні генетичної природи і характеру успадкування господарсько-цінних ознак та їх взаємозвязків на основі опрацювання генофонду конюшини лучної для створення нових сортів з високими показниками продуктивності при сінокісному і пасовищному їх використанні в ґрунтово-кліматичних умовах Передкарпаття.На підставі аналізу даних літературних джерел вітчизняних і зарубіжних авторів висвітлено кормове і агротехнічне значення конюшини лучної, історію поширення, морфологічні і біологічні особливості, досягнення сучасної селекції, її завдання і напрямки, методи селекційної роботи. Окреслено коло невирішених питань, які стосуються селекційно-генетичних основ вивчення та створення вихідного матеріалу в селекції конюшини лучної. У дослідженнях у колекційному розсаднику використовували 55 сортозразків конюшини лучної різного еколого-географічного походження колекції ВІР, селекційні сорти, місцеві та дикорослі популяції, зібрані у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській областях. За роки досліджень відмічали істотні відмінності від середніх багаторічних даних суми опадів та температур протягом літніх місяців, що дало змогу більш різносторонньо оцінити показники росту і розвитку конюшини лучної під час вегетації та вплив несприятливих умов довкілля на її кормову та насіннєву продуктивність. Селекційний матеріал оцінювали за продуктивністю, кормовою цінністю, зимостійкістю, швидкістю відростання травостою весною, після укосів, за рівномірністю цвітіння і дозрівання насіння, а також за стійкістю рослин проти найбільш поширених хвороб.За строками початку цвітіння рослин першого укосу зразки колекційних розсадників можна поділити на три групи: 17 зразків (30 %) - ранньостиглі (період вегетації 62-69 діб), 29 зразків (52 %) - середньостиглі (69-76 діб), 10 зразків (18 %) - пізньостиглі (76-83 діб). Так, у зеленій масі конюшини лучної в середньому за 2004-2006 рр. протеїну міститься (в % на абсолютно суху речовину): в першому укосі - 18,9, другому - 21,8, третьому - 20,7 і четвертому - 18,5. Серед ранньостиглих зразків при сінокісному використанні за врожайністю зеленої маси в середньому за три роки (2004-2006 рр.) СМР (середній міжпопуляційний рівень) істотно перевищили Колубара (на 73 ц/га, або 14 %) і Дикоросла (№ 189) - на 37 ц/га, або 7 %, стандарт - Колубара, Міліус, Дикоросла (№ 189) - відповідно на 86 (17 %), 35 (7 %) і 50 ц/га (10 %); за врожайністю сухої речовини істотно перевищив СМР і стандарт сортозразок Колубара: відповідно на 14,8 (13 %) і 13,9 ц/га (13 %). У групі пізньостиглих слід відзначити сортозразки Єрмак (16-1-34), Димковський, Маршанський 920, Фаленський 1 і Двінський, які істотно перевищили СМР за врожайністю зеленої маси (на 31-86 ц/га, або 6,2-17,1 %), стандарт - на 36-91 ц/га (7,2-18,3 %); за врожайністю сухої речовини відповідно на 8,5-18, 6 ц/га (7,7-16,9 %) і 6,9-17,0 ц/га (6,2-15,2 %).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ