Створення та діяльність природних заповідників в Україні - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукНа основі аналізу історіографії проблеми, залучення широкого кола архівних документів та матеріалів розкриваються зусилля громадських та державних органів по створенню і налагодженню функціонування природних заповідників. Підкреслюється провідна роль в природно-заповідній діяльності Сільськогосподарського Наукового Комітету Наркомзему. Порівнюється існування природних заповідників під егідою Народного Комісаріату Земельних Справ, Народного Комісаріату Освіти та Всеукраїнської Академії наук. Зясовується вплив соціально-економічних та політичних умов на проведення природоохоронних заходів, зокрема, вплив „українізації” 1920-х років на розширення природно-заповідної мережі, висвітлюються причини, що привели до трансформації природних заповідників у 1930-х роках.Важливу роль у збереженні природного довкілля відіграють природні заповідники - природоохоронні установи, які покликані зберігати у первісному стані типові та унікальні природні комплекси з усією сукупністю їхніх компонентів, вивчати природний хід процесів та явищ, що відбуваються в них, та розробляти наукові основи охорони природи. Україна, несучи тягар чорнобильської трагедії, визначила розширення та удосконалення мережі природоохоронних територій одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики. У 1920 - 1930 - х роках природоохоронці доклали багато зусиль, щоб, на противагу суспільному уявленню про утилітарність природного довкілля, прищепити населенню розуміння необхідності заповідання відносно збережених цінних природних територій. Мета дослідження - на основі критичного осмислення джерел та наукових здобутків своїх попередників комплексно вивчити і узагальнити діяльність державних інституцій, наукових та громадських організацій, природоохоронців по створенню та налагодженню функціонування природних заповідників. розкрити історичні традиції заповідання природи в Україні;Різнопланові повідомлення про заповідники, як наукового, так і популярного характеру, належали їх організаторам та співробітникам: В. Дослідники описово характеризують діяльність Українського Комітету Охорони Памяток Природи (УКОПП), наводять дані щодо формування мережі природних заповідників в Україні, участі в цій роботі державних органів, громадських організацій, науковців. Борейко, біолог за фахом, започаткував вивчення історії заповідання природи в Україні із залученням значного масиву документів і матеріалів архівосховищ України та Росії. Проте, у виданні, присвяченому історії охорони природи в Україні з найдавніших часів до 1980 року, заповідникам автор присвятив лише окремий розділ. Зрозуміло, що поза увагою залишилася низка проблем (діяльність Сільськогосподарського Наукового Комітету Наркомзему (СГНКУ), природоохоронна, наукова та просвітня робота заповідників).Із природних заповідників в історіографії, здебільшого, згадується Степовий заповідник Асканія-Нова, діяльність інших заповідників майже не висвітлювалася. Розкрито історичні традиції природно-заповідної діяльності в Україні, що базувалися на язичницькому світогляді словян, меркантильних міркуваннях збереження природи в період розвитку товарно-грошових відносин, наукових концепціях збереження природного довкілля ХІХ - початку ХХ століть. Після прийняття Постанови ВЦВК та РНК УСРР „Про памятники культури і природи” (16 червня 1926 р.) при НКО було створено Український Комітет Охорони Памяток Природи, а заповідники отримали державне фінансування. Територія України поділялася на чотири інспектури з охорони памяток культури і природи, за короткий час вдалося зробити облік цінних ділянок природи, вартих заповідання. Вагомою причиною згортання природно-заповідної діяльності у 1930-х роках стали масові репресії наукових співробітників, а також ліквідація у 1934 році громадських організацій, що опікувалися заповідниками (Всеукраїнської Спілки Мисливців та Рибалок, Всеукраїнського Археологічного Комітету, Комісії краєзнавства ВУАН, природоохоронних інспектур).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ