Ступені фразеологізації речень - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукПерші спроби аналізу природи та структури цих речень зроблено в працях Д. М. Для позначення абсолютно нерозкладних на члени речення синтаксичних одиниць тут вживали термін “нечленовані речення (слова-речення) ”(П. С. Актуальність теми зумовлена необхідністю зясувати суть і специфіку фразеологізації на синтаксичному рівні мови, визначити місце фразеологізованих речень у системі синтаксичних одиниць, розмежувати ці речення за ступенями фразеологізації, випрацювати критерії їхнього комплексного аналізу. Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається також її тісним звязком з такими важливими проблемами синтаксису, як структурно-семантична організація речення, комунікативно-прагматичні аспекти висловлення та ін. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві обґрунтовано статус речень фразеологізованої структури, визначено їх місце в системі синтаксичних одиниць, виділено ступені фразеологізації речень, запропоновано комплексний підхід до їх вивчення, що враховує структурні, семантичні та комунікативні особливості.У першому розділі - “Фразеологізовані речення в системі синтаксичних одиниць” - подано історію питання про синтаксично нечленовані речення, зясовано суть фразеологізації на синтаксичному рівні, визначено лінгвістичний статус фразеологізованих речень та їхнє місце в синтаксичній системі української мови, указано на відмінності між фразеологізованими і граматичними реченнями, фразеологізованими реченнями і словами-реченнями, виділено ступені фразеологізації речень. На основі витлумачення простого речення, яке враховує всі рівні його кваліфікації (структурний, семантичний та комунікативно-функціональний), пропонуємо фразеологізоване речення визначати як синтаксично нечленовану одиницю, утворену за стійкою структурною схемою, для якої характерний фіксований порядок розташування її компонентів та індивідуальна семантика, що має ідіоматичний характер. Речення фразеологізованої структури мають спільні ознаки з граматичними реченнями: 1) інтонацію відносно закінченого повідомлення; 2) наявність засобів вираження субєктивно-модальних значень; 3) наявність деяких поширювальних членів речення; 4) здатність уходити до структури складних речень у ролі окремих предикативних одиниць. В основі цих речень лежить стійка (звязана) структурна схема, яка повинна обовязково складатися з двох (як мінімум) компонентів, причому вони поєднуються в чітко визначеному порядку, маючи відповідне інтонаційне оформлення. У другому розділі - “Структура фразеологізованих речень закритого типу” - схарактеризовано внутрішню синтагматику фразеологізованих речень закритої структури, окреслено потенціал їхніх постійних компонентів, визначено структурно-семантичні особливості та функціонально-стилістичні параметри таких речень.Фразеологізовані речення являють собою синтаксично-фразеологічне явище. Відтворюваність речень фразеологізованої структури забезпечує їхня багатоярусна стійкість: 1) семантична стійкість, яка зумовлюється семантикою схеми; 2) морфологічна стійкість, тобто збереження інваріантності граматичних форм, сталості вживання неповторюваного компонента; 3) синтаксична стійкість, що виявляється в незмінності моделі; 4) функціональна стійкість, суть якої полягає в загальнонародній уживаності фразеологізованих речень. Залежно від ступеня фразеологізації речень - високого, часткового та низького - виділяємо фразеологізовані речення закритої структури, напівфразеологізовані речення та фразеологізовані речення змішаного типу. Постійний компонент фразеологізованих речень закритого типу повязує лексично тотожні змінювані компоненти, а в напівфразеологізованих та фразеологізованих реченнях змішаного типу він відкриває обовязкову позицію для заповнення змінюваним компонентом. Основними функціонально-стилістичними особливостями фразеологізованих речень є такі: 1) вони логічно виділяються в тексті, актуалізуються через свою емоційність та експресивність, надаючи висловлюванню загального емоційного напруження; 2) уживаються як окремі структури (речення), тісно повязані з контекстом; 3) вони стилістично яскраві, мають свою сферу функціонування та чітке мовленнєве призначення.

Основний зміст дисертації