Сцієнтизм в буржуазній культурі XIX ст. Характеристика класичного позитивізму. Поняття "парадигми" за Куном. Філософський структуралізм XX ст. Синтез природних і соціальних наук на основі виявлення еволюційно-біологічних передумов поведінки людини.
Соціобіологізм Висновки Список використаної літератури Вступ Сцієнтизм (від лат. scientia - знання, наука), світоглядна позиція, в основі якої лежить представлення про наукове знання як про найвищу культурну цінність і достатню умову орієнтації людини у світі. Позитивізм Перший (класичний) позитивізм Перший позитивізм, представниками якого у XIX сторіччі були О. Конт, Дж. С. Мілль і Г. Спенсер, виникає як реакція на засилля натурфілософії. Якщо в античні часи це було необхідно, у період Відродження ще терпимо, то в міру розвитку природознавства спекулятивні, умоглядні побудови натурфілософів як минулого, так і Нового часу (Ф. Шеллінг, Л. Окен) стали гальмом наукового розвитку, тому що натурфілософія замінювала невідомі ще їй дійсні звямки чічнц ідеальними, фантастичними і заміщала факти, яких було недостатньо вигадками. Другий позитивізм Основними представниками другого позитивізму були Е. Мах та Р. Авенаріус. Паразитом у науці Мах оголошує і таке поняття, як атом, оскільки в той час атоми ще не спостерігалися фізиками. Третій позитивізм (неопозитивізм) Неопозитивізм виникає у 20-і роки XX століття в Австрії, Польщі, Англії. Пізніше один з відомих англійських позитивістів К. Поппер запропонував замінити верифікаціонізм фальсифікаціонізмом. Співробітник і учень К. Поппера І. Лакатос займає проміжне місце між критицизмом та історичною школою.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
