Структурогенез політичної культури сучасного українського суспільства - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРобота виконана на кафедрі політології Національного університету "Києво-Могилянська академія", Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник: Кисельов Сергій Олегович, кандидат філософських наук, доцент, Національний університет "Києво-Могилянська академія", доцент кафедри політології. Степаненко Віктор Петрович, кандидат філософських наук, Інститут соціології НАН України, старший науковий співробітник, завідувач сектору історії та теорії соціології. Захист відбудеться 27 травня 2011 року о 12.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.053.12 Національного педагогічного університету імені М.П.У звязку з цим, постають питання узгодження субєктивного та обєктивного рівнів політики, гармонізації інституційних і ціннісних трансформацій в українському суспільстві, вирішення яких вимагає дослідження логіки структурних змін політичної культури. Підтримка інтегративних механізмів політичної культури в контексті її демократизації зумовлює актуальність дослідження принципів структурного узгодження складових політичної культури українського суспільства. Якісні політичні перетворення в українському суспільстві повязані із політичною культурою, забезпечення розвитку якої потребує розуміння специфіки функціонування і змін політичної культури. У дослідженнях змін політичної культури можна виокремити дві головні проблеми, на які звертають увагу науковці, - це фактори розвитку і шляхи формування політичної культури. Розвязання проблеми змін політичної культури передбачає вироблення концептуального бачення принципів і закономірностей функціонування політичної культури, що потребує дослідження специфіки структуризації культурного поля політики.Перший розділ "Теоретико-методологічні напрями дослідження структурних змін політичної культури" присвячено аналізу наукових підходів до дослідження структурних і динамічних аспектів сутності політичної культури, здійснено аналіз ступеня висвітлення проблеми структурогенезу політичної культури у працях зарубіжних і вітчизняних науковців, розкрито послідовність формування теоретичних уявлень про систему, структуру, функції та зміни політичної культури. У підрозділі 1.1 - "Структурні компоненти і динаміка політичної культури у передісторії теорії політичної культури" - аналізуються підходи до визначення компонентів політичної культури, ролі політичної культури в суспільно-політичному бутті. У контексті розвитку уявлень про структурні і функціональні ознаки політичної культури визначаються окремі напрями дослідження, що присвячені аналізу звязку політичної системи і політичної культури, змістовних компонентів та типів політичної культури; ролі політичної культури у політичному розвитку суспільства; специфіки структури політичної культури в конкретному соціокультурному середовищі; звязку політичної культури і процесів комунікації, технологій і способів символічного виробництва у політичному житті. Зазначається, що розвиток теоретико-методологічної системи дослідження політичної культури відбувається на підставі послідовного розкриття звязків між категоріями "структура", "культура" і "субєкт" у політиці, що відображають взаємоповязаність психологічних, соціальних і культурних явищ, специфіку форм вираження особистості, соціальної взаємодії, засобів культурного виробництва у політичному житті. Визначаються інерційність як принцип функціонування політичної культури, архаїзація як спосіб збереження змістовних елементів політичної культури, звязок соціокультурних і політичних змін у суспільстві, який виражається у послідовній зміні змістовних конфігурацій політичної культури в історичному часі.У висновках узагальнено результати дослідження та наголошено, що проведене дослідження створює комплексне бачення структурних змін політичної культури в сучасному українському суспільстві. Визначено, що водночас із концептуальними розбіжностями в інтерпретаціях цих аспектів сутності політичної культури феномену приписується всезагальність, усталеність, інтегративність. Зазначене дозволяє розглядати політичну культуру як одну із рушійних сил політичного розвитку, визначати спрямованість змін у політичній культурі на підтримку безперервності політичного життя. Серед чинників змін у політичній культурі виявлено такі: історична випадковість, соціальні (диференціація соціальних ролей і функцій, збільшення темпів соціальної мобільності) та економічні зміни, рівнодіюча соціокультурних змін (сукупний ефект економічного, політичного і культурного розвитку). Дослідження методології наукового аналізу політичної культури дозволило зафіксувати проблеми каузальної ефективності політичної культури як категорії наукового аналізу політики, зростання кількості абстрактних категорій аналізу динаміки політичної культури, що зумовило пошук звязків між операціональними одиницями аналізу політичної культури, акту

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ