Зіставний аналіз лексики, що називає людину за віком в іспанській та українській мовах, з метою виявлення їх спільних та відмінних рис. Визначення моделей формування слів за віковою ознакою, встановлення продуктивності способів утворення лексем.
При низкой оригинальности работы "Структурно-семантична характеристика лексики на позначення віку людини в іспанській та українській мовах", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТРобота виконана на кафедрі романських мов Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Сенів Михайло Григорович, завідувач кафедри світової літератури і класичної філології Донецького національного університету. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Помірко Роман Семенович, завідувач кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка; Захист відбудеться "23" листопада 2010 року об 11.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.04 у Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83001, м.Ядром кожної ЛСГ є домінанта, яка визначається такими критеріями: є стилістично нейтральною лексемою, що виконує тільки номінативну функцію; має мінімальний і необхідний семний набір (родова архісема ‘людина’ і видова сема ‘вікові межі’), у деяких випадках присутня сема, що визначає чоловічу або жіночу стать; відображає сукупність історично сформованих у носіїв мови ідеалізованих уявлень про людину в певний період життя; характеризується стійкістю і стабільністю образності, адекватністю сприйняття й інтерпретації носіями мови й культури, стереотипізованістю (В.М. Таким чином, периферія ЛСГ, що розглядаються у роботі, може бути: локальною - формується навколо домінанти лексико-семантичної групи і складається з лексем (як стилістично забарвлених, так і нейтральних), утворених від ядерного слова морфологічним способом; загальною - складається, по-перше, з іменників, які набули значення ‘людина за віком’ під час морфологічних, семантичних змін, по-друге, з ІВО, які набули додаткових конотацій в результаті приєднання або активації потенційних (номінативних, кваліфікативних) сем. Мова ЛСГ Іспанська мова Українська мова кількість лексем % кількість лексем % дитина 220 52 201 42 підліток 20 5 51 10 молода людина 63 15 101 21 доросла людина 32 8 36 8 стара людина 86 20 89 19 У другому розділі "Способи утворення іменників на позначення особи за віковою ознакою в іспанській та українській мовах" виявлено й описано моделі транспозиції основних значень ІВО при семантичному словотворі; зясовано морфологічні особливості аналізованих іменників; визначено продуктивність різних способів словотвору; показано кількісне співвідношення лексем, що називають особу за віковою ознакою в іспанській та українській мовах. В результаті аналізу досліджуваного лексичного матеріалу зроблено висновок, що слова, які позначають людину за віком, в обох мовах є власне іменниками, відадєктивними іменниками, віддієслівними іменниками, іменниками, що утворені від основ числівників, складними іменниками.Внаслідок аналізу ІВО в іспанській та українській мовах встановлено особливості їх семантики, виявлено спільні та диференційні риси словотвірної структури, завдяки якій аналізовані лексеми набувають додаткових конотацій. Аналіз семантичних способів словотвору засвідчує, що в іспанській мові, як і в українській, для номінації людини за віковою ознакою найбільш вживаними є метафоричні й метонімічні переноси, що ґрунтуються на: а) зоо-біореаліях (моделі такого переносу основного значення в іспанській та українській мовах частіше збігаються, але наповнення їх при цьому залишається різним; б) соціально-побутових реаліях (відображають національно-культурну специфіку країни й мови). У досліджуваних мовах ІВО обєднані в пять, неоднакових за наповненням, ЛСГ, назви яких співвідносяться з періодами життя людини: дитина, підліток, молода людина, доросла людина, стара людина. Специфічними особливостями розглянутих ЛСГ є: а) ЛСГ "дитина" в іспанській та українській мовах, що складається із двох підгруп: "немовля" (від народження до 2 років) і "дитина від 2 до 14 років", кожна з яких має свою домінанту, локальну й загальну периферію; б) ЛСГ "підліток" - в обох мовах не має локальної периферії; в) ЛСГ "молода людина", "стара людина" - мають субдомінанту. В іспанській та українській мовах ІВО, що називають особу чоловічої статі, більше численні, ніж ті, що називають особу жіночої статі: 190 одиниць (45%) в іспанській мові, 251 одиниця (53%) в українській.
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
