Структурно-семантичні та функціональні характеристики давньоанглійської метафори - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАЗахист відбудеться 12 червня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Визначено роль давньоанглійської образної метафори як засобу концептуалізації понять і поповнення поетичної лексики за допомогою прийому епічної варіації. Ключові слова: метафора, номінативна метафора, когнітивна метафора, образна метафора, структурна метафора, орієнтаційна метафора, онтологічна метафора, вербалізація, концептуалізація, епічна варіація. давньоанглійський метафора вербалізація Доказано, что древнеанглийская номинативная метафора является эффективным средством вербализации новых понятий, появившихся в англосаксонском обществе.Аналіз лексикону давньоанглійської мови дозволяє зробити висновок про те, що, на відміну від пізніших етапів, запозичення не були продуктивним способом позначення нових реалій, привнесених у життя суспільства. Натомість, активним джерелом концептуалізації та вербалізації понять у давньоанглійській мові була метафора. Подібне поглиблення теорії метафори та поява нових поглядів на особливості її функціонування зумовлено тим, що якщо раніше вона розглядалася лише як лінгвістичне явище чи стилістичний засіб (див. роботи Аристотеля, Деметрія, Платона, а також праці Е. Телія), тобто обєкт дослідження лінгвістики змістився від системно-структурного аналізу мови до людини, її ментальних і емоційних сфер і процесів сприйняття та пізнання світу (М.М. Арутюновою в межах дослідження ми поділяємо метафору на номінативну, когнітивну й образну.У першому розділі “Метафора в системі мови” здійснюється критичний огляд теоретичних джерел і простежується еволюція підходів до аналізованої проблеми з античних часів до сьогодення. Метафора досліджується вже в античні часи у працях Аристотеля, Деметрія, Платона, Цицерона й інших мислителів. Згідно із класичним визначенням Аристотеля, метафора є скороченим порівнянням (пізніше ця теорія отримує назву субституційної концепції метафори). У XVII-XIX ст. метафору починають розглядати не лише як один з прийомів стилістики, але й як засіб пізнання обєктивної дійсності (так, за Дж. Ортега-і-Гассет стверджує, що метафора є чи не єдиним способом сприйняття та змістовного визначення обєктів високого ступеня абстракції, а Е.Номінативна метафора була активним джерелом створення найпростішої термінології, адже назви, що позначали нові процеси й обєкти, постійно зявлялися в англо-саксонському суспільстві. Як правило, вихідний і похідний елементи метафоричного переносу були ідентичними за написанням, проте іноді вихідний елемент змінював форму з метою диференціації старого та нового значень, що спричинило появу деяких семантичних омонімів, які ми називаємо „трансформованими”. Найбільшими метафоричними потенціями характеризувалися назви певних військових знарядь або звірів, причому процес відщеплення отриманої внаслідок метафоризації семи відбувався найшвидше. Широко представлено в героїчних текстах і метафору ФІЗИЧНИЙ ОБЄКТ - ЦЕ ЗАХИСТ, яка полягає у вживанні іменників hleo „дах, стіна”, helm „шолом”, scyld „щит” тощо у значеннях „захист” і „захисник”. Унаслідок функціонування цієї метафори певні „просторові” прикметники отримують позитивне значення, а у структурі іменників, які позначають матеріальні цінності, зявляються позитивні абстрактні значення.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ