Флористичний склад регіону, систематичний, біоморфологічний, географічний аналізи. Рідкісні види флори регіону досліджень. Особливості розподілу ценофлор та синтаксонів регіону в залежності від екологічних умов. Антропогенна трансформація флори регіону.
ХОЛОДНОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИРобота виконана в Інституті ботаніки ім М.Г. Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор ДІДУХ ЯКІВ ПЕТРОВИЧ, Інститут ботаніки ім. Холодного НАН України, зав. відділу екології фітосистем Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор БУРДА РАЇСА ІВАНІВНА, Інститут агроекології та біотехнології УААН, провідний науковий співробітник, кандидат біологічних наук МОСЯКІН СЕРГІЙ ЛЕОНІДОВИЧ, Інститут ботаніки ім. Захист відбудеться "28" лютого 2000 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.211.01 Інституту ботаніки ім.Виділення та вивчення ценофлор, як обєкту флористичного b - різноманітність, відношення "подібності - відмінності" між ними за видовим складом та іншими структурами дозволить оцінити вплив кожного фактора на структуру флори. Отже, вивчення ценофлор має важливе значення для пізнання шляхів подальшої трансформації флори та її збереження. Холодного НАН України, зокрема (тема "Екологічна оцінка різноманіття флори та рослинних угруповань України") та з грантом Agreement № ММ 58 за Програмою підтримки біорізноманітності (BSP) ("Порівняльна оцінка фіторізноманітності заповідних степових екосистем України з метою оптимізації режимів охорони"). Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: - визначити флористичний склад регіону, виконати систематичний, біоморфологічний та географічний аналізи, виявити рідкісні види флори регіону досліджень; Робота є самостійним дослідженням здобувача, яким проведено 8 експедицій на території Київського Плато, виконано 520 повних геоботанічних описів, закладено 4 еколого-ценотичні профілі, зібрано 400 гербарних зразків, складено конспект флори регіону досліджень, карти поширення рідкісних видів та угруповань, класифікаційну схему рослинності на флористичній основі.В цілому вважається, що рослинний покрив Київської області вивчений достатньо повно і виділяється чотири періоди у дослідженні рослинного покриву: I - з середини XIX ст. до 20-х років ХХ ст., який відзначається накопиченням флористичних матеріалів; II - з середини 20-х років до 1941 р., центр ваги переноситься на геоботанічні роботи; III - розпочався з кінця 40-х років і тривав до середини 70-х, охарактеризувався накопиченням величезного фактичного матеріалу i заклав фундамент для написання узагальнюючих робіт по флорі та рослинності досліджуваного регіону i України вцілому (Барбарич, 1954); IV - з середини 70-х рр. і продовжується нині. Флори, видова подібність яких становила вище 66% - обєднувалися в одну ценофлору, вище 33 % - в одну групу ценофлор, вище 20-25% - в один тип ценофлор. Для груп ценофлор використовуємо назву типів рослинності, а для типів ценофлор, оскільки вони мають широку екологічну амплітуду, назви, що відображають екологічну специфіку рослинності. На основі отриманих даних було виділено 16 ценофлор, які відносяться до 8 груп та 5 типів і відображають флористичну та екологічну диференціацію рослинного покриву даного регіону: A. Проміжне положення флори Київського плато між північним бореальним та південним понтичним типом визначається тим, що провідні третє-пяте місця у спектрі ділять родини Cyperaceae, Fabaceae та Caryophylaceae (по 59 видів).Флора Київського плато нараховує 1222 види судинних рослин, які належать до 507 родів, 120 родин та 5 відділів. На основі видової подібності виділено 16 ценофлор, які обєднуються у 8 груп та 5 типів і відображають ступінь флористичної різноманітності регіону. Біоморфологічна структура флори в цілому і більшості ценофлор характеризується переважанням гемікриптофітів (43,6-66,3%), що відображає гумідні, помірні кліматичні умови, достатньо зволожених екотопів. Високий відсоток терофітів (18,3%), які в ценофлорах синантропофітону відіграють провідну роль (41,1-53,0%), свідчить про значний вплив антропогенного фактору на структуру флори. За зональним типом переважають бореально-меридіональні (20,31%) та температно-меридіональні (25,80%) види, за градієнтом океанічності-континентальності - види океанічно-субконтинентального типу ареалу - 45,62%, за регіональним типом - види з європейським 28,99% та європейсько-азіатським 38,66% типом ареалу.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
