Дослідження архітектоніки притчі (параболи) та її модифікацій у біблійному тексті, представленому чотирма німецькомовними перекладами. Аналіз композиційних особливостей, інтертекстуальних та лексико-стилістичних властивостей ряду параболічних фрагментів.
При низкой оригинальности работы "Структурно-композиційні особливості німецькомовних біблійних притч", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Структурно-композиційні особливості німецькомовних біблійних притчПроблеми притчі (або параболи) у тексті досліджували як українські, так і німецькі вчені в теологічному й літературознавчому аспектах (А. С. Дослідники аналізували природу й сутність притчі, історію та тенденції розвитку притчі як жанру чи типу тексту; проводили історико-літературні дослідження притчі різних національних літератур, притчевості поезії ХХ століття. Можна навести такі відомі євангельські притчі: 1) «Про насіння, яке росте» з тексту Markus 4:26-29; 2) «Про гірчичне зерно» з тексту Markus 4:30-32; 3) «Про дітей, що граються» з тексту Lukas 7:31-35; 4) «Про загублену вівцю» з тексту Lukas 15:4-7; 5) «Про загублену драхму» з тексту Lukas 15:8-10; 6) «Про скарб у полі; купця та перлину» з тексту Matthaus 13:44-46; 7) «Про закинений невід» з тексту Matthaus 13:47-50. Спільним із цими текстовими формами є те, що обєктом унаочнення чи персонажами можуть бути не лише люди, але й рослини (фігове дерево (Markus 13:28; Lukas 13:6-9), лілії, гірчичне та пшеничне зерно) і тварини, але найчастіше без антропоморфізації (наприклад, у параболах згадано свиней (Matthaus 7:6), собак (Markus 7:27), вовків (Johannes 10:12) та птахів) [18, с. Важливу роль у структурі параболи відіграють монологи, діалоги, риторичні запитання, умовчання, які спрямовані на те, щоб викликати внутрішню реакцію реципієнта, спонукають його замислитися над порушеною в притчі проблемою.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
