Структурно-функціональна організація інтелекту особистості - Автореферат

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С.Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук Робота виконана у Національному університеті "Острозька академія", кафедра психолого-педагогічних дисциплін, м. Науковий консультант: доктор психологічних наук, профессор Офіційні опоненти: дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор Потапова Валентина Дмитрівна, Донецький національний університет МОН України, завідувач кафедри психологіїУ такому баченні нагальним постає питання про вивчення організації інтелекту, його потенціалу та функціонального призначення у психічному відображенні, узагальненні та перетворенні дійсності. Як наслідок, психологія інтелекту на сучасному етапі оформлюється у розмаїття напрямів дослідження академічного, практичного, емоційного, соціального інтелектів, у контексті яких інтелект трактується як здатність до абстрактного мислення, здатність ефективної адаптації до навколишнього середовища, здатність до глибинного пізнання світу з метою його передбачення та доцільного перетворення. Проте, усі ці види, на жаль, не обєднуються в єдине родове поняття "інтелект", оскільки не мають того єдиного стрижня, на основі якого можна було б провести класифікацію всіх видів інтелекту. Відтак, особливої значущості набуває таке тлумачення природи інтелекту, яке охоплювало б усі сторони психічного відображення, узагальнення, перетворення дійсності та висвітлювало його функціональне призначення у життєдіяльності особистості. Так, вивчення динамічної смислової системи як єдності інтелекту та афекту, що повинно стати визначальним у дослідженні організації інтелекту, є провідним методологічним положенням у культурно-історичній теорії Л.С. Виготського.Провідної значущості для нашого дослідження набувають вітчизняні нейрофізіологічні дослідження, в основі яких є принцип динамічної системної локалізації усіх вищих психічних функцій, що передбачає єдність біологічного та соціального у психіці людини; опосередкований характер психічних процесів та провідну роль мовлення в їх організації; залежність психічних функцій від способів їх формування. Спроба синтезу цих підходів та розробка концептуальної матриці сучасних досліджень інтелекту дали змогу окреслити наступні напрями вивчення організації інтелекту: тлумачення інтелекту як пізнавальної здатності людини, яка пронизує усі сфери її особистісного буття та визначає траєкторію пізнавальної активності субєкта життєздійснення; розгляд інтелекту як пізнавальної здатності до усіх рівнів психічного відображення, узагальнення та перетворення дійсності; вивчення структурно-функціональної організації інтелекту відповідно до особливостей перебігу метакогнітивних та когнітивних процесів; урахування природи інтелекту як єдності біологічного та соціального, що зумовлює виділення у структурі інтелекту філогенетичного й онтогенетичного компонентів, а також встановлення відповідності структурно-функціональної моделі нейропсихологічним принципам організації мозку. У третьому розділі - "Концептуальна модель структурно-функціональної організації інтелекту" - висвітлено методологічні основи дослідження, відповідно до яких конструюється структурно-функціональна модель інтелекту. Результати дослідження свідчать про таке: існує кореляційний звязок між показниками способів кодування та способів обробки інформації: вербально-логічний спосіб кодування повязаний із способом обробки інформації - когнітивним стилем з полюсом "широта діапазону еквівалентності" (r=0,468, p?0,001); образний спосіб кодування - із когнітивним стилем з полюсом "полезалежність" (r=0, 192, p?0,05); емоційно-сенсорний спосіб - із когнітивним стилем з полюсом "оптимістичність інтелектуального прогнозу" (r=0,273, p?0,01). У четвертому розділі - "Психічна реальність у контексті структурно-функціональної моделі інтелекту" - викладено опис концептуальної моделі структурно-функціональної організації інтелекту особистості у двох аспектах: розвязання академічних задач (вербально-логічних, математичних, просторових), що представлені в класичних психометричних тестах інтелекту, а також практичних, творчих задач; відповідність структурно-функціональної моделі інтелекту нейропсихологічним принципам організації мозку.Відповідно до принципів соціальної детермінованості усіх вищих психічних функцій, індивідуальних відмінностей та диференційованості пізнавальних процесів, єдності когнітивної та афективної сфер у пізнавальній діяльності людини, структурно-функціональна організація інтелекту особистості містить соціокультурний, метакогнітивний та когнітивно-афективний рівні. Онтогенетичний компонент відтворює інтелектуальний розвиток особистості від породження синкретичних образів через поняття-комплекси до утворення істинних понять як основних актів відображення та узагальнення дійсності.

Основний зміст роботи