Структурно-функціональні предиктори аритмій у юнаків із первинним пролапсом мітрального клапану і оптимізація їх лікування - Автореферат

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукНауковий керівник:доктор медичних наук, професор Денисюк Віталій Іванович, Вінницький національний медичний університет ім. Офіційні опоненти:доктор медичних наук, професор Тащук Віктор Корнійович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, кафедра кардіології, функціональної діагностики, ЛФК та спортивної медицини, завідувач кафедри доктор медичних наук, професор заремба Євгенія Хомівна, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, кафедра сімейної медицини, професор кафедри. Захист дисертації відбудеться “13 ”листопада 2009 року о _11_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 при Івано-Франківському національному медичному університеті МОЗ України (76018, м. Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Івано-Франківського національного медичного університету МОЗ України (76018, м.Підвищити ефективність лікування екстрасистолії в юнаків із ПМК та визначити предиктори розвитку різних її варіантів шляхом оцінки особливостей порушень структурно-функціонального стану серцево-судинної системи (ССС) та клінічної ефективності і фармакологічного впливу тривалої антиаритмічної терапії (ААТ). Шляхом проведення багатофакторного аналізу визначити клініко-інструментальні предиктори розвитку різних варіантів екстрасистолії в юнаків із ПМК та розробити критерії для виділення груп ризику по розвитку аритмії в цих хворих. Оцінити клінічну ефективність та фармакологічну безпеку різних варіантів ААТ (бісопрололу, ритмокору та їх комбінації) в юнаків із ПМК, ускладненого частою екстрасистолією, протягом 6 і 12 міс лікування. Встановлені особливості змін електрофізіологічних властивостей міокарда передсердь і шлуночків, структурно-функціонального стану ССС та клапанного апарату серця в юнаків із ПМК, ускладненим частою екстрасистолією: у цих пацієнтів визначаються збільшення тривалості зубця Р, вольтажних критеріїв Корнельського та Соколова-Лайона, збільшення DP і DQ-T, частіше визначають синдром укорочення інтервалу P-Q. Часта екстрасистолія в юнаків із ПМК супроводжується ознаками структурно-геометричного ремоделювання серця з тенденцією до формування дилатації камер серця, структурного ремоделювання аорти, погіршення контрактильних і релаксаційних властивостей міокарда, ознаками МД стулок МК і аномальними хордами лівого і правого шлуночків.При порівняльному аналізі фенотипових маркерів СТД та стигм дизембріогенезу у хворих на ПМК із та без екстрасистолії було виявлено, що в якості фенотипових маркерів аритмогенезу в юнаків із ПМК слід розглядати: зріст > 180 см, гіпермобільність суглобів (ГС), підвищену розтяжність шкіри, ознаки запястку (ОЗ) та великого пальцю (ОВП), варикоз (р<0,001). Результати ЕКГ-дослідження свідчили, що наявність екстрасистолії у хворих із ПМК, на відміну від здорових осіб та юнаків із ПМК без аритмії, асоціюється з низкою змін ЕКГ-параметрів, що характеризують електрофізіологічні властивості міокарда передсердь, шлуночків та провідної системи серця - збільшення величини ЧСС у спокої (84,0 проти 72,0 за хв, р<0,001), співвідношення P/P-Q (0,64 проти 0,59, р<0,05), Корнельського вольтажного критерію (SV3 RAVL) (20,0 проти 17,0 МВ, р<0,001) і вольтажного критерію Соколова-Лайона (SV1 RV5) (29,0 проти 24,0 МВ, р<0,001), величини дисперсії зубця Р (DP) (24,0 проти 16,0 мс, р<0,001) і коригованого інтервалу Q-T (DQ-T) (43,0 проти 41,0 мс, р<0,05), частоти реєстрації випадків із укороченням інтервалу P-Q (Р-Q ? 10 мс) (24,6 проти 9,1%, р<0,05). Результати аналізу проведеного ЕХОКГ-дослідження доводили, що в пацієнтів із ПМК і екстрасистолією, на відміну від хворих без аритмії, спостерігається достовірне збільшення величини кінцево-систолічного розміру лівого шлуночка (КСР) і його індекса (ІКСР) (34,3 проти 30,3 мм і 18,8 проти 16,5 мм/м2 відповідно, p<0,05), товщини задньої стінки лівого шлуночка (ТМД) (9,7 проти 9,0 мм, р<0,05), товщини міжшлуночкової перегородки (ТМШПД) (9,8 проти 8,7 мм, p<0,001), відносної товщини міокарда (ВТМ) (0,39 проти 0,36, р<0,05), величини розміру правого шлуночка (ПШ) (32,0 проти 30,0 мм, р<0,05), індексу маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ) (116,2 проти 96,9 г/м2, р<0,05), часу сповільнення раннього діастолічного наповнення (Tdec) (179,0 проти 168,0 мс, р<0,05) і ізоволюметричного розслаблення міокарда (IVRT) (80,0 проти 70,0 мс, р<0,05) та зменшення величини фракції викиду (ФВ) (57,1 проти 63,0%, p<0,001), швидкості циркулярного скорочення волокон міокарда (Vcf) (1,12 проти 1,20 м/с, р<0,05) і співвідношення ЛП/ПП (1,2 проти 1,3, р<0,05). У свою чергу, аналіз стану клапанного апарату у хворих із ПМК та екстрасистолією, у порівнянні з хворими на ПМК без аритмії, виявив достовірне збільшення товщини стулок МК (1,5 проти 1,0 мм, р<0,05), частоти реєстрації випадків його кальцинозу (26,3 проти 7,3 %, р<0,05), аномальних хор

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ