Структурно-функціональні особливості організаційної ідентичності особистості - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРобота виконана на кафедрі загальної та соціальної психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Малімон Людмила Яківна, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, професор кафедри загальної та соціальної психології Захист відбудеться «29» травня 2015 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 32.051.05 у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки за адресою: вул. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки за адресою: вул.Динамічний розвиток сучасного суспільства зумовлює включення індивіда в широкий спектр соціальних відносин у межах численних соціальних груп, різновидом яких є організація як особлива форма соціально-психологічної спільності. Організаційні процеси, опосередковані складними структурними відносинами та взаємозвязками, високою формалізацією організаційних цілей, штучною стабілізацією способів поведінки, домінуванням організаційних (а не індивідуальних) мотивів і цінностей, визначають особливості відносин у системі «організація-працівник» і відображаються у феномені організаційної ідентичності як результаті усвідомлення людиною своєї приналежності до організації, емоційної привязаності до неї й прийняття її цінностей і цілей на рівні поведінки. Високий рівень сформованості організаційної ідентичності, з одного боку, опосередковує розвиток особистості працівника й процеси його професійної самореалізації, задовольняє широке коло мотиваційних потреб, зокрема, в приналежності до групи, безпеці, самоцінності, особистісній цілісності, з іншого - слугує чинником можливої втрати автономності, індивідуальності, заміни особистісної системи цінностей і цілей організаційними, порушенням почуття самоцінності особистості. Початок свого вивчення і подальший розвиток категорія організаційної ідентичності отримала в зарубіжній психології, розглядаючись дослідниками як: процес заміщення індивідуальних цілей особистості організаційними, що супроводжується прийняттям стереотипів поведінки, норм, цінностей робочої групи (Г. Сконструювати теоретичну модель організаційної ідентичності на основі обґрунтування її структури, змістового наповнення й функціонального призначення, а також розробити й апробувати методику діагностики організаційної ідентичності особистості.У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження організаційної ідентичності особистості» висвітлено основний теоретико-емпіричний доробок зарубіжних і вітчизняних науковців з проблеми ідентичності особистості, здійснено аналіз сучасних тлумачень організаційної ідентичності, сконструйовано і описано її структурно-функціональну модель. Узагальнення наукових джерел засвідчує, що більшість дослідників підкреслюють необхідність розгляду організаційної ідентичності як складного і багатовимірного конструкту, який охоплює: когнітивну централізацію (позицію організації в структурі Я-концепції індивіда), внутрішньогрупові звязки (усвідомлення подібності з іншими членами групи) й емоційну валентність (субєктивну оцінку працівником власного афективного досвіду, повязаного з перебуванням в організації) (Р. ван Дік, Г. Когнітивно-рефлексивний компонент організаційної ідентичності включає інтегровану систему знань особистості про себе як працівника установи (Я-образ), організацію (образ організації), колектив (образ трудового колективу) і реалізує низку функцій: особистісно-орієнтаційну (формування системи уявлень про себе як працівника установи); інформативно-гностичну (отримання й систематизація знань про організацію внаслідок пізнавальної активності працівника); порівняльно-оцінну (усвідомлення власної приналежності до організації шляхом її порівняння з іншими установами). Афективно-мотиваційний компонент організаційної ідентичності містить емоції, викликані прагненням до самоствердження і визнання в межах організації (глоричні), зумовлені рівнем задоволення міжособистісним і діловим спілкуванням (комунікативні), детерміновані рівнем задоволення потреб індивіда в безпеці та причетності до групи (архетипові), й реалізується через такі функції: емотивно-оцінну (формує певне емоційне ставлення особистості щодо своєї приналежності до установи); стабілізаційно-захисну (забезпечує психологічну стійкість і статусно-рольову визначеність особистості в межах організації); компенсаторно-прогностичну (відповідає за формування логічних суджень щодо певних фактів організаційного життя шляхом надання їм емоційного забарвлення у звязку з їх схожістю на факти, що фіксувалися раніше).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ