Структурна організація великих слинних залоз за умов стимуляції симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи - Автореферат

Міністерство охорони здоровя україни кримський державний медичний університет ім. с.і. георгієвськогоРобота виконана у Вищому державному навчальному закладі України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України (м. Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Костиленко Юрій Петрович, ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, професор кафедри анатомії людини. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Корольов Віталій Олександрович, Кримський державний медичний університет ім. Захист відбудеться 07.04.2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради д 52.600.02 при кримському державному медичному університеті ім. с.і. георгієвського МОЗ України (95006, АР Крим, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці кримського державного медичного університету ім. с.і. георгієвського МОЗ України (95006, АР Крим, м.Загальний обєм, вміст органічних і неорганічних речовин в складі остаточної слини залежить від виду харчового подразника і спрямовані на забезпечення порожнини рота необхідною кількістю рідини (Wong R.J., 2006) Окрім участі в травленні, слинні залози відіграють важливу роль у формуванні місцевого імунітету в порожнині рота за рахунок секреції імуноглобуліну А, а також синтезують низку біологічно активних речовин, що мають значення в ендокринній регуляції функцій організму (Рыбакова М.Г., 1984; Сукманский О.И., 1991). Основною функцією великих слинних залоз є екзокринна, яка забезпечується узгодженою роботою секреторного епітелію та судин гемомікроциркуляторного русла, які відповідають за доставку рідини до паренхіми залоз. Таким чином, фільтраційна функція слинних залоз нерозривно повязана з переносом великих обємів рідини через стінку судин, внутрішньочасточковий інтерстицій і залозистий епітелій в просвіти, структурне забезпечення якого до останнього часу не визначено для великих слинних залоз. Для обґрунтування клінічних результатів і диференційованого вибору методу лікування дисфункції слинних залоз необхідно чітко визначити критерії оцінки морфологічних змін в слинних залозах під впливом адрено-та холіноміметиків. Метою дослідження було вивчити гістофункціональні особливості великих слинних залоз щурів за умов стимульованної секреції, дати теоретичне обґрунтування механізму формування слини після введення адреналіну і ацетилхоліну і визначити структурні передумови оптимальних шляхів адекватного забезпечення зволоження порожнини рота.В кожній групі зрізів визначали розміри кінцевих секреторних відділів, вставних, посмугованих, гранулярних (в піднижньощелепних залозах) та внутрішньочасточкових проток: зовнішній діаметр (Дз), висоту епітеліоцитів (Ве), діаметр просвіту кінцевих відділів і проток (Дп), діаметри просвіту судин - обмінних і ємнісних елементів гемомікроциркуляторного русла - капілярів, посткапілярів і венул за допомогою окуляр-мікрометру МОВ-16х (серійний № 820280, ГОСТ 7865-77) при збільшенні х 400 мікроскопу «Carl Zeiss» (серійний номер 49394). Морфометричне дослідження визначило вірогідне збільшення середніх значень зовнішнього діаметру кінцевих відділів в середньому на 30% і висоти епітеліоцитів, що є морфологічним свідченням підвищення функціональної активності серомукозних клітин кінцевих відділів у відповідь на стимуляцію і підтверджувалось сильними позитивними кореляційними звязками показників висоти епітеліоцитів. При введенні щурам експериментальної групи адреналіну в привушній залозі висота епітеліоцитів вставних проток вірогідно зменшилась, що супроводжувалось збільшенням діаметру просвіту проток. При вивченні відповіді секреторних елементів часточок привушних залоз щурів на стимуляцію ацетилхоліном нами визначено достовірне збільшення середніх значень зовнішніх діаметрів кінцевих відділів і висоти епітеліоцитів. При морфометричному дослідженні кінцевих відділів піднижньощелепної залози щурів визначалось вірогідне збільшення зовнішнього діаметру і висоти , що є морфологічним свідченням підвищення секреторної активності серомукозних клітин кінцевих відділів у відповідь на стимуляцію, зменшувався діаметр просвіту кінцевих відділів.Здійснений системний аналіз структурних змін секреторних і протокових гландулоцитів різних за специфікою секреції великих слинних залоз за умов дії стимуляторів симпатичної та парасимпатичної систем, одні з яких призводять до стимуляції біосинтетичної активності секреторних клітин, а інші викликають інтенсифікацію фільтраційних процесів. Встановлено, що змішана секреція слинних залоз виражається в тинкторіальному характері секреторних гранул ацинарних гландулоцитів, які проявляють в реакції з толуїдиновим синім різні форми метахромазії, що має тенденцію до зміни при різній функціональній активності слинних залоз. Встановлено, що в межах окремої залозистої часточки великих слинних залоз капіляри розташовані в міжацинарних сполучнотканинних прошарках, тоді як посткапілярні венули знаходяться поряд з внутрішньочасточковими протоками.

Основний зміст роботи