Створення повного реєстру гончарських термінів у подільських говірках на підставі польових записів та зафіксованих раніше під різними джерелами. З’ясування їхнього складу, структурної організації та відношення до лексики інших українських діалектів.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукНайбільшого розквіту воно досягло в Україні на рубежі ХІХ - початку ХХ ст., коли, наприклад, лише на Поділлі діяло понад 200 гончарних осередків. Це дає змогу дослідити активні процеси у говорах, виявити архаїчні елементи та встановити звязки між матеріальним світом і духовною культурою. Урахування структурних типів лексики і типів відображуваних ними предметів і явищ дійсності, а також внутрішніх звязків компонентів має важливе значення для виділення тематичних груп лексики (ТГЛ) і лексико-семантичних груп(ЛСГ). Актуальність дослідження зумовлена відсутністю монографічного опису лексики гончарства подільських говірок, необхідністю вивчення народної терміносистеми, що дає цінний матеріал для створення повного словника гончарської лексики в діалектах української мови різних регіонів України та подільських говірок зокрема, а також допоможе створити належну емпіричну базу діалектної лексикографії та лексичної ареалогії. З визначеної мети випливають такі завдання: 1) зібрати за спеціальною програмою і систематизувати лексику гончарства з усіх збережених нині центрів виробництва гончарського посуду на Поділлі; 2) описати склад та семантичну структуру лексики гончарства; 3) схарактеризувати лексику за походженням; 4) зясувати процеси номінації у гончарській лексиці; 5) виявити джерела формування аналізованої лексики; 6) встановити особливості словотворення зазначеної групи лексики; 7) визначити відношення гончарської лексики подільських говірок до цієї ж лексики інших діалектів.Часто мотивами номінації є функції, які виконує предмет (струг, стру|жок, стру|гачка, підк|ладка, підс|тава, за|тула, заго|рода, свис|тун, свис|тунчик, свисту|нец’, свис|тулка, свис|ток, свис|туник, свис|точок, |пишчик), особливості практичного використання глиняного посуду (сіл’|ничка, со|ланка, сіл’|ница, |сахарница, сахар|ница, цук|роука, цукер|ничка, діi|ница, діi|ничка, діi|ник, |масланица, мас|личка, мас|ланка, мас|ничка), особливості зовнішнього вигляду та асоціативна подібність до інших обєктів навколишньої дійсності (кру|чок, к|лучка, чер|пачка, рога|чі, близ|ната, близну|ки, близ|натка, двіi|ната, дзві|ната), місце розташування обєкта (верш|нак, верх|нак, верхна|чок, спід|нак, с|подак, спід), колір (чер|вінка, |червін’, виш|ніука, |зелен’), спосіб виготовлення (|випал, |димка), матеріал, з якого виготовлено предмет (г|линаник). Відсубстантивні деривати становлять найбільшу групу іменників з суфіксом - к(-а) і поділяються на такі типи: 1) назви з конкретно-предметним лексико-словотвірним значенням, що початково були утворені як демінутиви, мотивуючі іменники яких набули інших значень або стали рідковживаними (|лулка ‘глиняний трубчастий виріб для паління’); 2) деривати з десемантизованим демінутивним суфіксом - к(-а), що означають частку, шматок якоїсь речовини, матеріалу, але з підкресленням невеликого розміру (|гумка ‘ганчірка для загладжування поверхні чорного посуду’); 3) назви, утворені від іменників чоловічої статі, яким суфікс - к(-а) надає значення жін. р. (гон|чарка ‘глина, що використовується в гончарному виробництві’); 4) демінутивні деривати, утворені від іменників чоловічого роду (рідко), що виражають семантику зменшеності (г|леiка ‘глина, яка використовується в гончарному виробництві’; |пічка, п|йецка ‘частина горна, де згоряє паливо’; баб|ничка ‘посуд, в якому пекли хліб, паску, бабку’) та іменників жіночого роду (переважно), що виражають значення зменшеності (ло|патка ‘інструмент, яким стругали глину’; |лаука ‘місце зберігання змішаної глини’; |кулка ‘кусок глини, викачаної руками і приготовленої для вироблення посуду’); зменшеності-пестливості (ко|цубпка ‘інструмент, за допомогою якого готується полива’; сково|рідтка ‘посудина для смаження млинців’; |шиiка ‘верхня звужена частина глечика’). Відсубстантивні утворення з суфіксом - ок мають модифікаційні значення зменшеності (стру|жок ‘інструмент, яким стругали глину’; рі|жок ‘інструмент для нанесення рельєфного орнаменту на посуд’; мушту|чок ‘глиняний пристрій, у який вставляється трубка для паління’; |чаiничок ‘глиняна посудина для заварювання кави’; мама|лижничок ‘горщик, подібний до чавунного горщика’; с|лойічок ‘глиняна посудина для сала’; друшла|чок ‘миска на трьох ніжках з ручкою і дірочками на дні для проціджування, проливання чого-небудь’); зменшеності-пестливості: вапна|чок ‘стороння домішка, що трапляється в глині’; верхна|чок ‘верхня частина гончарного круга’. Суфікс - ичк(-а) надає пестливого значення словам із суфіксом - иц"(-а), що не виявляють цього значення (сал"|ница - сал"|ничка ‘глиняна посудина для сала’; сіл"|ница - сіл"|ничка ‘глиняна посудина для солі’; цукер|ница - цукер|ничка ‘невелика посудина для цукру’; мас|лица - мас|личка ‘глиняна посудина для масла’; діi|ница - діi|ничка ‘глиняна посудина для доїння молока’; масла|ница - масла|ничка ‘посудина для збивання масла’).