Причини, що зумовили існування в латинській мові відносно вільного порядку слів. Місце обставини у пізньолатинському реченні. Функції та значення в ньому підмета, прямого та непрямого додатків. Позиція щодо дієслова-присудка обставин часу в пізній латині.
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКАРобота виконана на кафедрі класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор СЕНІВ Михайло Григорович, завідувач кафедри загального мовознавства і класичної філології мов Донецького національного університету Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра загального мовознавства і класичної філології мов Захист відбудеться „14” вересня 2005 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79001, м. З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м.Інтерес до вивчення цього питання зародився ще в античні часи, проте теорії давніх риторів (Цицерона, Квінтіліана та ін.) та граматиків (Прісціана, Діомеда, Харісія та ін.) щодо вивчення цієї проблеми значно відрізняються від сучасних. Згадки про структурні зміни у пізньолатинському реченні можна зустріти у мовознавців, що займалися окремими аспектами історичної граматики (Реферовська Е. А., Бауер Б. Л. та ін.), а також у вчених, які досліджували народну чи пізню латину (Дрбоглав Д. А., Корлетяну Н.Т., Динніков А. Н., Лопатіна М. Г. та ін.), з урахуванням усього діапазону змін фонетичних, морфологічних і синтаксичних. Проте, згадані ці та інші роботи не охоплюють проблематику порядку слів у реченні всебічно, адже в одному випадку дослідники розглядали лише окремі питання фонетико-граматичних змін, а в іншому - мовознавці приділяли питанню структурних змін у пізньолатинському реченні надто мало уваги. Відсутність ґрунтовних робіт, повязаних із зміною структури речення у творах пізньої латини, в яких не тільки стверджувався б факт того чи того положення якогось елемента речення, не тільки розглядався б якийсь певний аспект цих змін, але й була б здійснена спроба відтворити якнайповнішу картину таких змін та пояснити їхню причину, зумовила необхідність у проведенні цього дослідження. Актуальність дослідження повязана з необхідністю адекватного аналізу структури пізньолатинського речення з урахуванням усієї сукупності змін, які відбувалися під час переходу від синтетичної до аналітичної конструкцій, а також різноманітних чинників, що вплинули на такі зміни, з потребою вказати на можливість існування в мові тогочасних авторів явищ, які не можна пояснити лише поступовим розвитком мови.В цих підрядних реченнях зменшується відсоток кінцевого положення дієслова-присудка (відповідно в творі “Паломництво” у 47,2%, 30,8%, 42,9%, у Григорія Турського - 48,8%, 55,6%, 55,4%, в збірці “Фредегарій та ін.” - 66,7%, 38,5%, 55,2%), і воно переходить у серединну (в творі “Паломництво” у 33,3%, 23,1%, 42,8%, у Григорія Турського - 44,2%, 27,8%, 16,1%, в збірці “Фредегарій та ін.” - 21,4%, 20,5%, 24,1%) або в початкову позицію (в творі “Паломництво” у 19,4%, 46,1%, 17,5%, у Григорія Турського - 7%, 11,1%, 19,6%, в збірці “Фредегарій та ін.” - 9,5%, 41%, 20,7%). Напр.: Merito haec patior, quia peccavi in sanctum Dei… (GTHF, II, 1). В пізній латині переважала безпосередня препозиція першого (у творі “Паломництво” така послідовність у головному реченні становить 95,7% у підрядному - 87,6%, у Григорія Турського - в головному реченні - 74%, у підрядному - 87,2%, в збірці “Фредегарій та ін.” - у головному реченні - 80,6%, в підрядному - 81,8%). Напр.: Eodem tempore natus est Abraham (Fr. Ch. У послідовності елементів складеного дієслівного присудка, тобто інфінітива й особової форми дієслова, частіше зустрічається дистантне розташування особової форми дієслова та неозначеної (в творі “Паломництво” - у головному реченні - 40,4%, в підрядному - 34,8%, у Григорія Турського - у головному реченні - 31,5%, в підрядному - 26,2%, в збірці “Фредегарій та ін.” - у головному реченні - 24,4%, в підрядному - 26,8%, ). Контактне положення цих двох форм виступає дещо рідше (у “Паломництві”: у головному реченні - 22,8%, в підрядному - 37,1%, у Григорія Турського - у головному реченні - 16,7%, в підрядному - 26,2%, в збірці “Фредегарій та ін.”: у головному реченні - 40,7%, в підрядному - 31,7%.), і саме така послідовність є вже романським новотвором. У “Паломництві” й в збірці “Фредегарій та ін.” у реченнях, де початкову позицію займає не підмет, зворотній порядок слів виступає частіше, аніж у Григорія Турського (співвідношення прямого та зворотного порядку слів у “Паломництві” відповідно становить 44,9% і 55,1%, у Григорія Турського - 60,7% і 34,1%, в збірці “Фредегарій та ін.” - 40,8% та 55,4%).
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
