Засади комплексного підходу до дослідження народних казок. Характеристика та специфіка складу румейських казок за походженням, умовними жанровими різновидами та сюжетними типами. Опис засобів зв’язку, що забезпечують цілісність казкового тексту.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Роботу виконано на кафедрі елліністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Пономарів Олександр Данилович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістикиХристу), вважаємо за доцільне зафіксувати та описати фольклорні казкові тексти приазовських греків-румеїв, оскільки казка є одним із ситуаційних контекстів, притаманних культурі греків Приазовя, що є переважно усномовною. До того ж, сучасні етнолінгвістичні дослідження засвідчують тенденцію до виявлення, вивчення та збереження усіх тих фактів культури, що доводять самобутність та неповторність окремого етносу, етнічної групи. Казка - це жанр консервативний, але водночас такий, що доволі швидко реагує на соціально-економічні зміни в суспільстві, тому зазвичай казка розглядається як текст, що містить певні жанрові особливості на всіх його рівнях, але також фіксує певний стан мови на даному етапі в її звязку з матеріальною та духовною культурою носіїв. Аналізуючи народні казки (зокрема, усні фіксації) також доцільно враховувати екстралінгвістичні чинники - інформацію про мовця (казкаря/казкарку), реципієнта (аудиторію слухачів), ситуацію мовлення (умови, за яких розповідається казка), що дозволяє виробити комплексний підхід до дослідження фольклорного матеріалу. Румейські казки являють собою специфічний масив народних наративів, які можна поділити на 4 групи, що відбивають особливості історичного розвитку й культурні контакти досліджуваної спільноти на різних етапах її існування: казки, що їх греки принесли з собою з метрополії; казки, що були засвоєні в Криму; казки, в яких помітний словянський вплив; сформовані на місцевому ґрунті вже в Приазовї.У першому розділі «Основні теоретичні засновки дослідження румейських казок» визначено основні характеристики тексту казки; розглянуто різні погляди на визначення онтологічного статусу тексту; обгрунтовано доцільність розгляду тексту казки з погляду теорії наратології; визначено сутність етнографічного підходу до вивчення казок; критично узагальнено результати попередніх досліджень щодо визначення статусу мови досліджуваних казок; здійснено огляд праць, у яких містяться відомості про румейські казки; порівняно ступінь дослідженості грецьких народних казок метрополії та діаспори; зясовано місце румейських казок у контексті загальногрецької казкової традиції. Розглядаючи казку як систему, що складається із взаємоповязаних структур, які функціонують у специфічний спосіб, визначено, що виявлення й опис цих структур та їхніх функцій можливі за умови залучення всього обсягу інформації щодо функціонування системи в цілому. У другому розділі «Структурно-композиційні особливості румейських казок» визначено основні структурно-змістові компоненти казкового тексту й виявлено інваріантну модель румейського казкового наративу; розглянуто засоби звязності тексту румейської казки та визначено передумови його функціонувння як цілісного утворення; встановлено роль традиційних формул казки як складників структурно-композиційної будови румейських казок. Мороховського, в основу якої покладено функціонально-семантичний критерій, та враховуючи жанрову специфіку народних казок, підсумовуємо: до засобів звязності румейських казок належать насамперед різноманітні повтори, що забезпечують стійкість казкового тексту; іншою ознакою звязності казки є комунікативна співвіднесеність компонентів її тексту; по-третє, елементи тексту казки, що вказують на змістову неповноту його фрагментів, є поширеними, але не жанрово-специфічними конекторами; багаточленний стилістичний прийом як засіб когезії казкового тексту представлений переважно паралелізмом та антитезою; насамкінець, найбільш жанрово-специфічним засобом когезії в казці є структурно-композиційні особливості тексту в цілому, оскільки жанрово-специфічними є самі конектори - «загальні місця», казкові формули, мотиви / функції або наративні компоненти. Ми підтримуємо думку про узагальненість автора в казках, маючи на увазі узагальненість автора історії, сюжету казки, а ось автором кожного конкретного варіанта казки є казкар / казкарка, тобто особа, яка кожного разу по-новому відтворює історію, що існує в колективній памяті членів певної спільноти, вдягає знайомий сюжет у нову форму в процесі казкової нарації.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
