Структура випуску облігацій та цільове розміщення залучених коштів у ВАТ "Инпромбанк" - Дипломная работа

Вступ Перехід України від централізованої планової економіки до ринкового викликає лавинообразне змінення відносини власності, міняє структуру й механізм функціонування багатьох господарюючих субєктів. У результаті істотно змінюються форми фінансових звязків між різними субєктами, виникають нові, не використовувані плановою економікою, інструменти, з якими доводиться мати справу практично всім учасникам ринку, включаючи й різні державні органи. У всіх країнах ці механізми мають, з одного боку, кредитний характер, а з іншого, - відображають відносини власності або співволодіння. В умовах ринкової економіки цінні папери займають важливе місце в платіжному обороті кожної держави. Завдяки випуску й обігу цінних паперів забезпечуються інвестиційні процеси, автоматичний перелив коштів у найбільш ефективні галузі народного господарства, у першу чергу й на ринкових умовах коштів можуть одержати найбільш життєздатні й прибуткові ринкові структури. Метою даної роботи є вивчення теоретично основ випуску цінних паперів, подальше розміщення їх на ринку капіталів, а також розподіл залучених коштів. Для досягнення поставленої мети, у даній роботі відображаються такі питання: 1) вивчення ролі позикового та залученого капіталу в нинішніх умовах; 2) розкриття складового позикового та залученого капіталу; 3) більш докладне вивчення випуску цінних паперів на зовнішні ринки; 4) виявлення факторів що впливають на випуск цінних паперів ; 5) проведення самої операції з випуском облігації й розміщенням їх серед інвесторів; 6) використання залучених ресурсів; Обєктом дослідження у ВАТ «Инпромбанк» є структура випуску облігацій, а також цільове розміщення залучених коштів у більше вигідні проекти. У теоретичній і практичній основі лежать фундаментальні положення про ринок цінних паперів, законодавчі й нормативні акти України, статті українських і закордонних учених. Впровадження пропозицій і рекомендацій, представлених у роботі, дозволить забезпечить перехід притягнутих коштів у більше ефективні й прибуткові ринкові структури. 1. Джерела фінансування діяльності банку До джерел фінансування інвестиційної діяльності промислових підприємств відносяться: позикові й залучені кошти. 1.1 Види позикових коштів Позиковий капітал - це частина капіталу, яка використовується господарюючим субєктом, що не належить йому, але залучається на основі банківського, комерційного кредиту або емісійної позики на основі зворотності. Кредит (лат. сredіt - він вірить) - позика в грошовій або товарній формі, надана кредитором позичальнику зі сплатою відсотків за використання позикою. Найбільш активні оператори міжбанківського кредитного ринку є банки-дилери, що діють від свого імені та за свій рахунок, також можуть виступати як позичальники або як кредитори. Іпотечні облігації - облігації, виконання зобовязань емітента по яких забезпечується іпотечним покриттям. Облігації випускаються іменними або на предявника, у документарній формі з випуском сертифіката облігації або в без документарній формі з електронним реєстром, процентні й безпроцентні (цільові під товар або послуги), що вільно звертається або з обмеженим колом обігу. 4) Право на одержання інформації про діяльність компанії. Інструменти зовнішніх запозичень У результаті раніше проведеного аналізу зовнішніх запозичень українських підприємств можна рекомендувати трохи найбільше успішно застосовуваних способів здійснення цих операцій: випуск єврооблігацій, ІPO і секьюритизація активів. Прибутковість 10-літніх зобовязань казначейства США ледве вище - близько 3,7 %. По-перше, це повинна бути дуже велика, по українських мірках, і фінансово стійка компанія (банк), що у стані залучити та, головне, повернути позику мінімум на $100 млн. Це мінімальний обсяг емісії єврооблігацій, що може бути цікавий іноземним інвесторам. Залучення коштів українськими підприємствами за допомогою випуску єврооблігацій може відбуватися, як правило, по двох схемах: LPN-схема й SPV-схема. В 2005 р. Кабмін дозволив цим банкам збільшити статутний фонд: Ошадбанк повинен був одержати 400 млн. грн. (його УФ у підсумку повинен був скласти 703 млн. грн., або EUR118 млн.), а Укрэксимбанку повинні були дістати 300 млн. грн. (його УФ повинен був збільшитися до 744 млн. грн., або EUR125 млн.).