Дослідження лексики ХІ–ХІV ст. Кількісний склад лексико-семантичного поля "назви прикрас" у писемних пам’ятках східних слов’ян ХІ–ХІV ст. Основні причини динамічних зрушень у межах аналізованого угруповання впродовж XI–XIV ст. Розвиток значень лексем.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СТРУКТУРА ТА СЕМАНТИКА НАЗВ ПРИКРАС (на основі памяток ХІ-XIV ст.)Робота виконана на кафедрі українознавства Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент Межжеріна Ганна Валентинівна, Національний авіаційний університет, професор кафедри філологічних та природничих дисциплін. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Леута Олександр Іванович, Національний педагогічний університет імені М. П. Захист відбудеться „21” червня 2011 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26.053.04 у Національному педагогічному університеті імені М. П.Семантична реконструкція лексичних одиниць входить до актуальних завдань історичної лексикології української мови. У цьому аспекті особливе значення надається системному аналізу лексики, зафіксованої в писемних памятках різних хронологічних періодів. Для всебічного вивчення історії української мови надзвичайно важлива реконструкція семантики давніх слів, уживаних в писемних памятках, які були написані або перекладені (з грецької, сербської та інших мов) у Київській Русі. Основні принципи аналізу лексико-семантичних і тематичних груп в історичному аспекті були розроблені у працях таких учених, як Г. О. Проаналізовано також збірні іменники та іменники з загальним значенням „прикраса”, вжиті в писемних памятках досліджуваного періоду для позначення певного виду оздоби або прикрас у цілому.Перший розділ „Лексико-семантичне поле „назви прикрас” у писемних памятках ХІ-XIV ст.: історія вивчення та принципи дослідження” містить розгляд історії вивчення лексико-семантичних обєднань давніх періодів та становлення принципів їх аналізу, зясування вузлових питань їх структурної організації, принципи виділення макро-і мікроконституентів усередині лексико-семантичного поля. У дослідженні враховано, що прикраса - це предмет, який сприймається людиною або соціумом як невідємний елемент мистецтва, що виконує декоративну роль в ансамблі вбрання або помешкання і здатен набувати глибокого змісту та значення в процесі свого функціонування. Аналіз структурно-семантичної організації лексико-семантичного поля „назви прикрас” показав, що: а) кожна група має своє спільне значення; б) у межах окремих тематичних груп існують міцні лексико-семантичні звязки; в) межі поміж тематичними групами є рухомими, зміни в їхньому складі зумовлені змінами в семантиці конституентів. У звязку з проблемою визначення структури лексико-семантичного поля „назви прикрас” набуває ваги питання функціональної значущості лексем у формуванні ядра та периферії поля, при цьому дослідження периферійних іменників, які належать до лексико-семантичного поля „назви прикрас”, не менш важливе, ніж вивчення ядерних конституентів. Більшість лексем (50 найменувань), проаналізованих у другому розділі „Особливості структури і семантики ядерних конституентів лексико-семантичного поля „назви прикрас””, у памятках східнословянської писемності ХІ-XIV ст. вжиті на позначення окремих видів прикрас (гривьна, жоуковина, кольце, монисто, пьрстьнь тощо), що визначає їх належність до ядра лексико-семантичного поля „назви прикрас”.