Структура та семантика іменникових парадигм в англійській мові (на матеріалі французьких правових запозичень XI–XIX ст.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукСтруктура та семантика іменникових парадигм в англійській мові (на матеріалі французьких правових запозичень XI - XIX ct.). Всебічне висвітлення та пояснення процесу запозичення здійснено шляхом встановлення його екстралінгвальної детермінованості. Вивчення історії виникнення та становлення запозиченої із французької мови правової терміносистеми дало змогу простежити інтенсивність надходження французьких правових запозичень в англійську мову, яке можна умовно поділити на два періоди: перший - друга половина XIII - XIV ct., другий - друга половина XVII - початок XIX ст. Модус існування запозичених термінів у системі мови-реципієнта та їхній словотвірний потенціал описано за допомогою такої мікроструктури, як словотвірна парадигма. Категоріальна обумовленість семантики твірних і похідних і, відповідно, повтор окремих лексико-семантичних груп у конкретних словотвірних парадигмах слугували підставою для узагальнення таких повторів та зведення їх в одну, типову для запозичень кожної окремої частини мови, словотвірну парадигму.Серед досліджень аспектів юридичної термінології англійської мови незначну частину становлять праці, присвячені правничим запозиченням, хоча їх функціональна адаптація - поширений спосіб творення нових термінів. Проте на становленні англійського правового словника істотно позначилися тривалі англо-французькі мовні контакти, вплив яких на англійську мову почався з нормандського завоювання (1066). Актуальність дослідження зумовлено потребою розкрити роль французьких запозичень у становленні правової термінології на певних етапах еволюції англійської мови, необхідністю розглянути словотвірну віртуальність запозичень і визначити характер впливу екстралінгвальних чинників на розвиток досліджуваної термінолексики. Дослідження семантичного співвідношення запозичених твірних і похідних дає змогу повніше розкрити понятійний зміст словотвірної парадигми та забезпечити окреслення її ймовірних меж. Особистий внесок дисертанта полягає у тому, що виявлено закономірності проникнення французьких запозичень у сферу англійської юридичної термінології, окреслено історичні періоди надходження запозичень до правового словника, охарактеризовано особливості їх фонетико-морфологічної та лексико-семантичної адаптації, розкрито шляхи формування на основі запозичень словотвірних парадигм.У першому розділі “Періодизація правових запозичень в англійській мові” розглянуто проблеми і напрями дослідження запозичень з точки зору теорії мовних контактів, зроблено їхню класифікацію за формою та відношенням до мови-реципієнта, за ступенем лексичної асиміляції. Правові запозичення нормандського періоду (XI-XII ст.) хоч і були нечисленні, проте поклали початок французько-англійським мовним контактам, що віддзеркалилися у функціонуванні нормандської лексики на позначення назв посадових осіб, закладів, адміністративно-правових порядків, державного правління та економічно-правових відносин: chattel (1000) <O.F. catel - “земельна власність”, pledge (1164) <O.F. plege - “заставлена річ”, jury (1188) <O.F. jurйe - “присяжні (засідателі)”, prior (1093) <O.F. priur - “вища посадова особа”, court (1154) <O.F. curt - “суд”, coroner (1194) <O.F. coruner - “слідчий, який проводить дізнання у випадках насильницької смерті”, council (1123) <O.F. cuncile - “рада”, felon (1116) <O.F. felon - “кримінальний злочинець”. У подальших процесах парадигматизації французької лексики зявлялися нові значення, що виникли внаслідок метафоричного перенесення і були відсутні у відповідних термінах у мові-джерелі: французькі загальновживані запозичення label <O.F. label - “стрічка, етикетка, ярлик” та lien (1531) <F. lien - “пута, кайдани; петля” стали позначати правові поняття завдяки асоціаціям, що ґрунтуються на спільних семах: сема “належності, додатка до чогось” відображена у правовому значенні запозичення label - “додаток до заповіту”; сема “звязку з чимось, обтяженості” відображена у правовому значенні запозичення lien - “право затримання майна до сплати боргу; заставне право”. У тих випадках, коли правничі терміни англійська мова запозичила безпосередньо з латинської, їхня форма змінювалась за аналогією з функціонуючими вже французькими термінами: асиміляція латинських термінів французькою та англійською мовами відбувалась переважно за допомогою редукції латинських закінчень або ж альтернації морфних сегментів згідно з фонетичними законами розвитку контактуючих мов: Тому за генезисними особливостями словотвірні іменникові парадигми можна поділити на: а) парадигми, основою яких є пряме французьке запозичення та б) парадигми, основу яких становить непряме французьке запозичення, тобто, запозичення з латинської мови, форма якого могла змінюватись за аналогією з уживаними французькими термінами.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ