Структура спонукальних мовленнєвих актів сучасної французької мови (комунікативно-прагматичний аспект) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі французької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України. Федорова Лариса Олександрівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра романських мов та перекладу , завідувач кафедри Гетьман Зоя Олексіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра теорії та практики перекладу романських мов , професор кандидат філологічних наук, доцент Захист відбудеться "5"жовтня 2001 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського державного лінгвістичного університету (03680 МСП, Київ - 150, вул.Червоноармійська, 73)Адже спонукання як мовленнєвий вплив, при якому діяльність однієї людини вербально регулюється іншою, відіграє значну роль у процесі спілкування, керує взаємовідносинами між комунікантами. Дослідженню підлягали речення з дієсловом-присудком в імперативі як основний засіб вираження спонукальної модальності (О.І.Гусєва, І.О.Михалкова, Г.П.Молчанова); комунікативно-прагматичні властивості спонукання (Л.В.Бережан, Г.Є.Блінушова, Г.В.Дорошенко, Р.В.Никифорова, О.А.Романов, В.С.Рябенко, Л.В.Фоміна, Н.О.Шевченко), структурні, семантичні та функціональні особливості мовних засобів його вираження (І.А.Афонська, С.Н.Бабаханова, Л.Г.Бабкіна, Є.С.Кондзеля, М.М.Короткевич, О.О.Любимов, О.В.Поліщук, Т.С.Ярушкіна). На матеріалі французької мови досліджувалися наказові речення з погляду їх функціонування, лексико-граматичної організації та фоностилістичної диференціації (О.Я.Гаршина, Н.М.Нікітіна, Е.Нурахметов), вивчалися структурні, семантичні та функціональні особливості мовних засобів вираження спонукання (Р.М.Богданова, Л.І.Грачова, О.О.Мельничук). Зокрема, проблема позамовної обумовленості спонукання (підстави, які спричиняють конкретну прескрипцію мовця та умови її застосування), причини виникнення додаткових прагматичних ознак, які нашаровуються на основний зміст спонукання, особливості мовленнєвої тактики комунікантів у конкретних спонукальних ситуаціях, закономірності вибору мовних засобів залежно від цілей і завдань комунікації та інші все ще не знайшли належної уваги лінгвістів. Для реалізації поставлених у роботі завдань використано: метод лінгвістичного спостереження та дескриптивний метод для виявлення диференційних ознак і комунікативно-прагматичного змісту кожного спонукального акту; прийоми функціонально-семантичного аналізу для встановлення структурних особливостей спонукальних мовленнєвих актів; прийоми контекстологічного аналізу для визначення причин виникнення додаткових семантичних, стилістичних і прагматичних ознак спонукального висловлювання, виявлення закономірностей вибору мовних засобів в мовленнєвій стратегії мовця.Спонукання як феномен, при якому діяльність однієї людини регулюється іншою, виходячи з тієї чи іншої потреби, також є фактором цілеспрямування людських дій. Формулюючи певне спонукальне висловлювання, мовець, по-перше, припускає, що в даній ситуації є, з його погляду, можливість/необхідність/бажаність перетворення ірреального стану речей в реальний або збереження наявного; по-друге, ураховує інформацію про діяльність адресата спонукання на момент виголошення висловлювання, яка конкретизується у вигляді двох презумпцій: стверджувальної (дія виконується субєктом-виконавцем) та заперечної (відсутність дії). Володіючи знаннями про презумпції існування дії на момент спонукання, мовець висловлює одну з двох прескрипцій: прескрипцію зберігаючу (збереження існуючого стану речей) та прескрипцію змінюючу (певна зміна існуючого стану речей). Прескрипція мовця може спрямовуватися на: - започаткування дії, якої не було на момент/до моменту виголошення прескрипції; - на збереження дії, яка мала місце на момент/до моменту виголошення прескрипції; - на продовження дії, яка мала місце на момент/до моменту виголошення спонукання, але з певними змінами; - на збереження/зміну дії, яка мала місце і була перервана безпосередньо до моменту виголошення спонукання, як правило, через присутність мовця, або третьої особи; - на збереження стану відсутності дії на момент/до моменту виголошення прескрипції; - на припинення дії, яка мала місце на момент/до моменту виголошення прескрипції; - на припинення дії з передбаченням можливості продовження цієї дії на умовах зміни деяких її параметрів; - на припинення однієї дії і початок іншої дії. Такі позамовні фактори, як інтенція мовця, обовязковість/необовязковість адресата спонукання виконувати дію, правомірність/ неправомірність мовця вдаватися до спонукання, зацікавленість мовця або адресата у виконанні дії, спрямованість спонукання на користь мовця або адресата, урахування мовцем реакції адресата на спонукання, соціально-рольовий статус комунікантів, офіційність/неофіційність умов спілкування, ступінь знайомства співрозмовників, психологічно-емоційні стосунки між ними тощо, зумовлюють появу різних спонукальних актів.

2. Основний зміст роботиІлокутивний зміст спонукального акту заборони поділяється на вето розпочинання дії: