Структура словотвірних парадигм українських назв тварин та рослин - Автореферат

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКАНауковий керівник-доктор філологічних наук, професор Ґрещук Василь Васильович, завідувач кафедри української мови Прикарпатського університету імені Василя Стефаника Провідна доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України Вихованець Іван Романович кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка Захлюпана Ніна Михайлівна установа - Захист відбудеться 29 червня 2004 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника (76018, м.Розвиток науки про словотвір в основному орієнтований на словотворчий формант, який відіграє визначальну роль у класифікації, систематизації й науково-лінґвістичній інтерпретації дериватів, їх структури, семантики, функціонування. Однак двокомпонентність основної одиниці словотвору - похідного слова - зумовлює необхідність детального опису словотвірної системи і з опорою на твірну основу як типологізувальний чинник. Ковалик, зазначивши: “У працях із суфіксального словотвору дослідники звертають увагу головним чином на суфікси, а ролі твірної основи звичайно не враховують. Комплексною системоутворювальною одиницею, що відображає словотворчий потенціал різних лексико-семантичних, тематичних, структурно-семантичних, лексико-граматичних груп слів, у таких дослідженнях є словотвірна парадигма як набір похідних від однієї твірної основи на одному ступені деривації. Кінцевою метою основоцентричного аспекту вивчення словотвору є дослідження дериваційної поведінки усіх груп та класів твірних слів “аж до повного охоплення всієї твірної бази з тим, щоб виявити типологію словотвору, в якій типологізувальним чинником буде твірна основа”.Перший розділ - “Назви тварин і рослин як дериваційна база українського словотворення” - присвячений дослідженню функціонування найменувань тварин і рослин як елементів лексичної та словотвірної систем української мови, зокрема висвітлено лінґвальні характеристики твірних слів, які уможливлюють утворення дериватів із певною семантикою, окреслено релевантні для дериваційних процесів екстралінґвальні критерії класифікації назв представників флори і фауни. Незважаючи на те, що в біології, окрім тварин та рослин, виділяють окремо царство грибів та надарство доядерних організмів (віруси, бактерії, окремі види водоростей), на побутовому рівні біологічна класифікація рослин і тварин модифікується (спрощується) й усе розмаїття живого світу зводиться до двох класів - тварин та рослин. Для дериватів, мотивованих назвами тварин, у межах словотвірного значення “носій предметної ознаки” виділяємо такі лексико-словотвірні значення: “особа за її відношенням до тварини” (доглядач тварин, продавець тварин тощо), “місце, простір, територія (приміщення), повязані з твариною” (хлів, майстерня, ареал існування і под.), “сфера заняття, обєктом якої є тварина” (здебільшого галузь тваринництва), “мясо тварини як їжа”, “матеріал (шкіра), одержані із тварини”, “предмети, знаряддя, повязані з твариною”, “продукти тваринного походження”, “назва іншої тварини”, “назва іншої рослини чи сорту рослини”, “поведінка особи, схожа, подібна до поведінки тварини”, “захворювання, спричинене твариною”. Схожий набір лексико-словотвірних значень властивий і похідним іменникам від назв рослин: “назва плоду, бадилля, гички або інших частин рослини”, “особа за її відношенням до рослини”, “місце, простір, територія, на яких росли чи ростуть рослини”, “сфера заняття, обєктом якої є рослина”, “матеріал (деревина, сировина), одержані із рослини”, “назва іншої тварини”, “назва іншої рослини або сорту рослини”, “предмети, знаряддя, повязані з рослиною”, “їжа, напої, приготовлені з рослини чи її плодів”, “захворювання, спричинене рослиною”. Адєктиви четвертої групи виражають ознаку, що вказує на тварину як на сировину (засіб) чи мету (продукт) діяльності: зроблений із тварини чи її хутра, шкіри (собача шапка, кроляча шуба), приготовлений із тварини, її мяса (курячий бульйон, свинячі котлети), одержаний, добутий із тварини, продукований твариною (коровяче молоко, бджолиний мед), призначений для тварини чи для захисту від неї (котячий корм, собачий свисток), який відбувається за участю тварини чи який має тварину (кінний селянин, півнячі бої).Типову словотвірну парадигму українських назв тварин формують деривати із 35 словотвірними значеннями (включаючи лексико-словотвірні); для типової словотвірної парадигми назв рослин характерні 26 семантичних позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ