Структура, семантика та функціонування складних іменників у сучасній німецькій мові - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукОдним із найбільш продуктивних способів розширення словникового складу вважають утворення нових слів на ґрунті наявних у мові засобів, тобто збагаченню словника мови слугують словотвірні процеси, які відбуваються за відповідними структурними правилами при застосуванні вже існуючих лексичних одиниць певної мови. Попри те, до цього часу залишаються незясованими чимало питань щодо особливостей вживання складних іменників у різних функціональних стилях і частоти та продуктивності різних структурних моделей складних іменників, особливостей сполучуваності та семантичної сумісності (конгруентності) їх компонентів. Метою дисертації є визначення особливостей вживання структурних моделей складних іменників у текстах різних функціональних стилів, аналіз продуктивності й активності компонентів найчастотніших моделей та чинників, що впливають на них, а також семантичних характеристик компонентів найбільш вживаних моделей та особливостей їх поєднання в семантичній моделі. Описати лексико-семантичні підкласи компонентів, із яких складаються найчастотніші структурні та семантичні моделі складних іменників, дослідити міру звязку між цими компонентами. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше досліджено частоту вживання складних іменників у трьох функціональних стилях німецької мови (художньому, публіцистичному та науковому); визначено продуктивні та активні моделі для досліджуваних іменників та встановлено подібність між функціональними стилями залежно від вживання цих моделей; охарактеризовано словотвірну активність компонентів трьох найчастотніших структурних моделей та зясовано, які чинники впливають на неї; проаналізовано лексико-семантичний склад трьох найчастотніших моделей складних іменників, виявлено їх найчастотніші лексико-семантичні підкласи та способи досягнення їх високої частоти вживання; описано семантичні моделі з найсильнішим стабільним звязком між компонентами; здійснено порівняльний аналіз вживання лексико-семантичних підкласів іменників-детермінатів у різних структурних моделях.Перший розділ - “Словотвір як один із шляхів поповнення лексикону” - присвячено розгляду джерел збагачення словникового складу мови, серед яких значну роль відіграє словотвір (1.1.), історії словотвірних досліджень (1.2.), проблемам мови й мовлення у словотворі (1.3.), одиницям та способам, якими він послуговується (1.4.), а також семантиці (1.5.) та структурі складних слів (1.6.). Вибірка для дослідження здійснена з трьох функціональних стилів німецької мови: художнього, публіцистичного та наукового, що зумовлено одним із завдань нашого дослідження - порівняти вживання складних іменників та їх структурних моделей у різних стилях, а також намаганням вийти за рамки одного стилю, наприклад, тільки художнього, з метою якомога ширше представити лексичний склад сучасної німецької мови. Зафіксовані в усіх трьох стилях 17 174 одиниці - це результат реалізації в мовленні 11 330 складних іменників, таким чином, середня частота вживання складних іменників становить 1,5 одиниці. Особливо чітко ця риса характеризує іменники-детермінати в моделях з прикметниками та дієсловами, в яких лише по 1 разу зафіксовано відповідно 78 % та 71 % усіх іменників. Третій розділ - “Семантичні характеристики компонентів та особливості їх сполучуваності в моделях складних іменників N N, A N, V N” - присвячено визначенню семантики компонентів (іменників, прикметників, дієслів) у складі композитів (3.1.); їх квантитативним характеристикам (3.2.); аналізу семантичних особливостей компонентів у моделі N N, порівняльному аналізові вживання різних лексико-семантичних підкласів (далі - ЛСП) компонентів цієї моделі (3.3.) та розгляду їх сполучувальних особливостей (3.4.