Структура, семантика і прагматика англійських, німецьких, російських та українських публічних покажчиків - Автореферат

Спеціальність 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі теорії і практики перекладу Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Карабан Вячеслав Іванович, завідувач кафедри перекладу Захист відбудеться "15" січня 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 у Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83001, м.Публічні покажчики - це написи, оголошення, вивіски, розташовані у публічних місцях, адресовані будь-якому потенційному адресату і покликані регулювати суспільну поведінку людей. Термін "публічні покажчики" запозичується з англійської та німецької мов, у яких ці тексти називаються відповідно public / city directives і offentliche Hinweise. Так, низка робіт присвячується дослідженню на матеріалі різних мов таких текстів, як кулінарний рецепт (І.Б. Разом з тим, залишаються недостатньо вивченими композиційні, синтаксичні та інші структурні особливості публічних покажчиків, не проведено комплексний аналіз мовних засобів вираження спонукання, заборони та застереження, не визначена комунікативно-прагматична характеристика відправника й адресата повідомлення, не здійснена типологія ситуацій функціонування публічних покажчиків, класифікація мовленнєвих актів. Таким чином, актуальність цього дисертаційного дослідження зумовлена, в першу чергу, недостатнім рівнем вивчення такого універсального і соціально значущого типу тексту, як публічні покажчики, як окремо, так і в зіставному аспекті, по-друге, необхідністю комплексного структурно-семантичного і комунікативно-прагматичного аналізу цього виду тексту на матеріалі чотирьох мов, що репрезентують чотири різні лінгвокультури, по-третє, відсутністю спеціальних робіт, присвячених текстам публічних покажчиків українською мовою.У першому розділі також досліджуються паралінгвістичні засоби у текстах публічних покажчиків, визначаються типи взаємодії мовного та немовного кодів у текстах публічних покажчиків, зазначаються соціолінгвістичні аспекти їх функціонування. У зіставленні з іншими письмовими текстами малого формату масової комунікації (рекламним текстом, пропагандою, афішею, графіті) публічні покажчики виділяються рядом особливостей: 1) автором зазвичай виступає офіційна особа, громадський інститут, однак нерідко ним може бути і приватна особа, що має право віддавати розпорядження в цьому місці; 2) тексти публічних покажчиків відрізняються високим ступенем стандартизації зовнішнього вигляду і внутрішньої структури, що дозволяє класифікувати їх як конвенціональні тексти; 3) основна прагматична спрямованість - спонукати адресата до певних дій або повідомляти про певний стан справ з метою забезпечити комфортне і безпечне співіснування людей у громадському місці. Були виявлені чотири типи відношень між текстами публічних покажчиків і невербальними знаками, що супроводжують їх: 1) публічний покажчик передається тільки за допомогою знака; 2) текст і знак доповнюють один одного; 3) знак слугує тільки засобом експресивності і не передає додаткової інформації; 4) зміст знака дублює текст. У другому розділі "Структурно-композиційні особливості текстів публічних покажчиків" розглядається композиційна структура текстів публічних покажчиків, типи звертання до адресата і підпису відправника повідомлення, визначаються структурні типи речень у текстах публічних покажчиків і наводяться їх моделі, аналізується частотність використання структурних типів речень у публічних покажчиках зіставлюваних мов, визначаються трансформації логіко-граматичної структури речення як засіб деперсоналізації субєкта-діяча, досліджуються особливості пунктуації в текстах публічних покажчиків. У третьому розділі "Структурно-семантичні типи текстів публічних покажчиків" виявляються і класифікуються лексичні, граматичні та комплексні лексико-граматичні засоби, за допомогою яких виражається основна прагматична функція тексту публічного покажчика - наказ, заборона або застереження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ