Процес становлення Центральної Ради як революційного парламенту України під час революційних змагань 1917—1918 рр.. Аналіз розвитку організації та діяльності Комітету (Малої ради). Роль допоміжних структур Центральної Ради — Президії, партійних фракцій.
При низкой оригинальности работы "Структура, організаційні та правові форми діяльності Української Центральної Ради", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Розкривається процес становлення Центральної Ради як революційного парламенту України під час революційних змагань 1917-1918 рр. Досліджується розвиток організаційних форм діяльності Центральної Ради - загальних зборів, згодом сесій, становлення їх компетенції через визначення предметів відання та повноважень.Раскрывается процесс становления Центральной Рады как революционного парламента Украины во время революционных событий 1917-1918 гг. Исследуется развитие организационных форм деятельности Центральной Рады общего собрания, впоследствии сессий, становление их компетенции через определение предметов ведения и полномочий. Дуже скоро вона стала центром українського національного руху, головним змістом якого було національно-державне відродження України, на початку цього шляху набуття Україною автономії у складі демократичної, федеративної Російської республіки, згодом проголошення Української Народної Республіки і врешті її повної державної самостійності й незалежності. Перетворення Центральної Ради в революційний парламент України в тих умовах відбувалося за двома напрямами розширення її складу, що робило раду представницьким органом українського народу, що виражав його волю та набуття центральною Радою ознак парламенту через удосконалення її структури, організаційних та правових форм діяльності. П’ята сесія Центральної Ради (20 червня 1917 р.) затвердила склад Генерального секретаріату та його декларацію, ухвалила ряд резолюцій, що стосувалися реорганізації Центральної Ради, поповнила її представниками національних меншин, які проживали в Україні, вирішила провести у Києві З’їзд народів Росії, які прагнули федеративного устрою країни, внесла зміни до Статуту Комітету Центральної Ради, розширила його права та кількість членів, обговорила хід переговорів лідерів Центральної Ради з делегацією Тимчасового уряду в Києві, схвалила II Універсал [2, т. 29 червня 1917 р. постановою п’ятої сесії Комітет набув права вирішувати «всі найважливіші негайні справи, які виникають між сесіями Центральної Ради», а саме: скликати чергові та позачергові сесії; готувати доклади і матеріали до них; поновлювати склад Генерального секретаріату в період між сесіями; вирішувати всі негайні справи, що належать до компетенції Центральної Ради [2, т.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
