Структура Організації Об"єднаних Націй - Курсовая работа

Зміст Вступ 1. Історія створення ООН 2. Історія діяльності ООН у ролі світового уряду 4. Подальший розвиток кризи ООН Висновки Список використаної літератури Вступ У сучасних міжнародних відносинах міжнародним організаціям приділяється значна роль. Починаючи з 19 століття, прагнення до інтернаціоналізації багатьох сторін життя суспільства викликало необхідність створення нової форми міжнародного співробітництва. Розпад біполярного світу привів до створення нових держав, зявилися нові види погроз міжнародному світу і безпеці, що визначило необхідність активізації діяльності універсальної міжнародної організації - ООН. ООН - універсальна міжнародна організація, створена з метою підтримки світу і міжнародної безпеки і розвитку співробітництва між державами. Історія створення ООН Система Організації Обєднаних Націй (далі ООН) у її сучасному виді складалася протягом тривалого часу, і потрібне правильне розуміння причини появи всіх її елементів. Науково-технічний прогрес, у свою чергу, привів до того, що інтеграційні процеси проникнули в економіку всіх розвитих країн Європи і викликали всебічний звязок націй один з одним. Правоведи-международники найчастіше називають такий Центральну комісію судноплавства по Рейну, що виник у 1815 році. Перші контури ООН були накреслені на конференції у Вашингтоні на засіданнях, що проходили у вересні-жовтні 1944 р., де США, Зєднане Королівство, СРСР і Китай домовилися про цілях, структурі і функціях майбутньої організації. Важливим етапом на шляху створення ООН стала конференція союзних держав у Москві в 1943 році. У декларації від 30 жовтня 1943 року підписаної представниками СРСР, США, Великобританії і Китаю, ці держави проголосили, що вони визнають необхідність установи в можливо короткий термін загальної міжнародної організації для підтримки міжнародного світу і безпеки, заснованої на принципі суверенної рівності всіх миролюбних держав, членами якої можуть бути всі такі держави - великі і малі. 24 жовтня 1945 року після передачі на збереження пятьма постійними членами Ради Безпеки і більшістю інших держав ратифікаційних грамот Статут ООН ввійшов у силу. Задачі координації були сформульовані в загальній формі і покладені на Економічну і Соціальну Раду (ст.62 ЕКОСОС). Міжнародне Агентство по атомній енергії (Відень, 1956) діє під егідою ООН, тому що звязано з останньої не через ЕКОСОС, а через Генеральну Асамблею. Попередній порядок денний чергової сесії складається Генеральним секретарем і повідомляється членам ООН не менш чим за 60 днів до відкриття сесії. Резолюції і декларації Генеральної Асамблеї є найважливішим еталоном формування міжнародного права. У звязку зі штучно створеним деякими державами гострим фінансовим кризам ООН намітилася тенденція до усе більш частого використання Радою Безпеки в ході проведення операції по підтримці світу збройних контингентів окремих регіональних структур закритого типу (НАТО, ЗЕС) і проведенню за уповноваженням Ради Безпеки вибільних операцій коаліціями держав, причому деякі з них уключали дії по примусі до світу і власне кажучи були примусовими операціями (наприклад, операція Бура в пустелі 1991р. в Іракові, Обєднаної оперативної групи у 1992р. у Сомалі, Сил по виконанню Дейтонского угоди в Сході (СВС) у 1996р., багатонаціональних сл по стабілізації (УПС) у Биг у 1997р. і ін.) Дія (операції) по примусі до світу можуть бути кваліфіковані як примусові прийоми до підтримку політичних зусиль по підтримці світу, повинні оснащуватися легкою стрілецькою зброєю і зберігають завжди невідємне право на самооборону. Для контролю за здійсненням санкцій Радою був створений ряд допоміжних органів, наприклад Рада керуючих Компенсаційної комісії і Спеціальна комісія із ситуації у відносинах між Іраком і Кувейтом, Комітети із санкцій у відношенні Югославії, Лівії, Сомалі, Анголи, Гаїті, Руанди, Ліберії, Судану, Сьерра-Леоне й ін.