Розгляд та визначення лінгвопрагматичного поля окличності сучасної французької мови та виявлення базової одиниці її вираження. Вивчення граматичного й комунікативного статусу окличних речень, основні структурно-семантичні типи, головний зміст окличності.
При низкой оригинальности работы "Структура, ceмантика і прагматика окличних речень у сучасній французькій мові", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Київський національний університет імені Тараса ШевченкаУ сучасній лінгвістиці важливе місце посідають проблеми, повязані з комунікативною настановою мовця, які включають широке коло питань щодо модального, афективного, оцінного аспектів висловлення. Увага дослідників спрямовується до закономірностей та умов реалізацій мовних потенцій у мовленнєвому акті (МА), адже актуалізація референційних, асоціативних й емоційних компонентів мовного значення відбувається у висловленні, яке включено до комунікативного оточення. Значущість цих проблем повязано також із необхідністю розробки комунікативних методик викладання іноземних мов Актуальність даної роботи зумовлено тим, що одним із важливих осередків цієї комунікативно-системної проблематики є питання окличності, яке не знайшло до нашого часу остаточного вирішення в мовознавчій науці. Теоретична значущість дослідження полягає у визначенні лінгвопрагматичного поля окличності (ЛППО), що включає структуру її семантичних, граматичних та функціонально-комунікативних ознак. Метою дослідження є визначення ЛППО сучасної французької мови та виявлення базової одиниці її вираження, що зумовлює вирішення наступних завдань, які полягають у представленні: граматичного й комунікативного статусу окличних речень (ОР) у сучасній французькій мові;Аналіз сучасних концепцій окличності показав, що з одного боку, можна констатувати невизначеність статусу окличності в традиційній і сучасній граматиці, а з іншого - визнання її основними типологічними ознаками особливу комунікативну функцію, яка полягає у вираженні емоційно-оцінного ставлення мовця до певних фактів дійсності та відповідній експресивній дії на співрозмовника. Поділяючи погляд тих дослідників, які вбачають у висловленні мінімальну смислову завершену одиницю мовленнєвого спілкування, яка реалізується в МА, у той час як речення є його структурною моделлю, ми вважаємо, що основними ознаками речення є наявність тема-рематичних відношень, які зумовлюють його предикативність, та модальність, специфічні види яких визначають типологію речень за відповідними принципами: структурою, комунікативною метою, типом предикації. У другому розділі “Семантика окличності в сучасній французькій мові та основні засоби її вираження” визначаються основні семантичні складові окличності (емотивність, оцінність, інтенсивність, експресивність) та периферійні значення волевиявлення (апелятивність і спонукальність / оптативність), а також основні засоби їх вираження в сучасній французькій мові. Вигук, який є первісним засобом вираження окличності, виступає синкретичним виразником основних її значень. У першому випадку окличні значення виражаються певними лексико-граматичними елементами (ЛГМО), що мають відповідне значення на межі семантичного та категоріального.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
