Структура і природоохоронне значення вітроприсушних берегів на Чорному морі - Автореферат

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.І. Спеціальність 11.00.11 - конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсівВернадського, професор кафедри геоекології доктор географічних наук, професор Михайлов Валерій Іванович, Одеський державний екологічний університет, завідувач кафедри океанології Захист відбудеться “_09_” _квітня_ 2004 року о _1400_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.03 при Одеському національному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. Саме в межах цієї області найбільшого поширення набули береги з вітровою присухою. Проаналізовано сучасний стан природного середовища та описано біологічне різноманіття вітрових присух, охарактеризовано природоохоронне значення цих берегів.Регіоном найбільшого поширення вітроприсушних берегів є Дніпровсько-Каркінітська берегова область, де і виконувалися наші дослідження. А це може бути досягнуто шляхом суттєвого удосконалення знань про стан, структуру, розвиток та взаємозвязок факторів і процесів в межах цих систем, дослідження їх реакції на вплив антропогенного тиску. Мета дисертаційної роботи - аналіз закономірностей розвитку та формування структури берегової зони Чорного моря, яка вміщує в своєму складі вітроприсушні береги, на підставі нових маршрутно-експедиційних, стаціонарних та аналітико-лабораторних робіт, в звязку з тотальним господарським освоєнням цих берегів та підвищенням дії антропогенного фактора. провести детальне дослідження структури вітроприсушних берегів, виявити регіональні особливості розповсюдження цих берегів на Чорному морі, класифікувати вітрові присухи; вивчити проблему раціонального використання природних ресурсів вітроприсушних берегів та розробити основи управління ресурсами для оптимізації природокористування в береговій зоні дослідженого регіону Чорного моря.У першому розділі “Географічне розповсюдження вітроприсушних берегів на Землі” аналізується історичний досвід дослідження вітроприсушних берегів, розглядається загальна характеристика присушних берегів та їх географічне розповсюдження на Землі та в межах Чорного моря. Огляд робіт, що присвячені дослідженню вітроприсушних берегів, дозволив визначити їх специфічні риси: а) розвиток за умов відсутності будь-яких припливно-відливних коливань рівня моря та одночасної наявності значних коливань рівня, повязаних із гідрометеорологічними згоново-нагоновими явищами; б) поверхня суходолу та прибережного дна характеризується несуттєвими похилами (не більше 0,009), при цьому позначки висот та глибин є вкрай малими, тобто акваторії, які прилягають до вітроприсушних берегів, є виключно обмілинними; в) поверхня прибережного дна та приморського суходолу складена глинистими, піщаними або іншими малостійкими породами; г) активізація процесів абразії та акумуляції та суттєві зміни в береговій зоні відбуваються лише під час штормових нагонів; д) динамічність поверхонь вітрових присух знаходиться в прямій залежності від гідрометеорологічних умов регіону та їх експозиції; є) на поверхні вітрових присух має розповсюдження специфічний комплекс форм мікрорельєфу, представлений каналами стоку нагонових вод, озерцями та калюжами заповненими нагоновими водами, конусами виносу уламкового матеріалу, хвильовими зморшками, а це викликає відповідно незвичний комплекс рослинності та тваринного світу. Історичний огляд досвіду дослідження вітроприсушних берегів також дозволив акцентувати увагу на вузлових питаннях подальшого дослідження цих берегів: 1) необхідно відтворити повну картину генезису вітрових присух, враховуючи всі провідні фактори розвитку; 2) на підставі тривалих досліджень необхідно формувати повне уявлення про специфіку морфологічних, морфометричних та динамічних особливостей вітрових присух; 3) доцільно звернути увагу на біогенний фактор розвитку вітроприсушних берегів, дослідити видовий склад флори та фауни присух; 4) спираючись на велике різноманіття вітрових присух, провести їх класифікацію за різними ознаками; 5) визначити шляхі оптимізації природокористування в межах вітрових присух та дати відповідні рекомендації. Після аналізу гідрометеорологічних особливостей були виявлені найбільш типові закономірності гідрометеорологічного режиму як фактору формування вітроприсушних берегів: а) в дослідженому регіоні переважають вітри північно-східних та східних напрямків, які є береговими відносно експозицій більшості ділянок берегової зони, саме це сприяє переважанню в регіоні дослідження згонових явищ; б) нагонові явища повязані з дією вітрів південних та південно-західних напрямків, у своєї більшості ці вітри зустрічаються у весняний час (біля 45% випадків); в) переважаючими хвилями в регіоні є вітрові, саме тому існує дуже тісний звязок між хвильовим та вітровим режимами; г) найбільш інтенсивної хвильової переробки зазнають вітроприсушні береги на півостровах та мисах на сході регіону, найменшого - внутрішнє узбережжя заток другого порядку на заході регіону.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ