Закономірність розподілу концентрацій сірководню по глибині, оцінка можливих змін його вмісту. Структури і просторово-часові мінливості поля сірководню під впливом природних і антропогенних чинників, розрахунок змін його концентрацій у Чорному морі.
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Структура і мінливість поля сірководню Чорного моряОсобливу актуальність ця проблема набула для Чорного моря в останні 25-30 років у звязку з зростаючим антропогенним навантаженням і виявленими тенденціями підйому верхньої межі сірководневої зони, а також можливою ії трансформацією. Випадки підйому сірководню до 60 м у пелагіалі, які спостерігалися в 1980-1990-х роках у Чорному морі, та утворення порівняно великих сірководневих зон у літні сезони на північно-західному шельфі моря й у районі Південного берегу Криму, привернули серйозну увагу вчених до проблеми динаміки сірководневої зони. тема “Підготувати комплексний огляд результатів режимних спостережень і досліджень за складом і трансформацією фізико-хімічних форм перебування техногенних забруднюючих речовин у воді донних відкладів Чорного (північна частина) і Азовського морів. Були одержані кількісні оцінки можливих змін вмісту сірководню на різних глибинах. В основу дослідження лягло положення про переважаючу роль гідрофізичних і гідролого-гідрохімічних чинників у сукупності процесів, які визначають структуру поля сірководню в Чорному морі.Приводиться літературний огляд досліджень структури і мінливості поля сірководню, розглянуті процеси його продукції і витрати. Аналіз літературних даних показав що: Глибина залягання верхньої межі анаеробної зони залежить від загального вмісту сірководню в морі, який не залишається постійним у часі. В основу дослідження структури і мінливості анаеробної зони Чорного моря покладені матеріали спостережень 1924-1993 рр., що знаходяться в компютерному банку даних, створеному співробітниками МГІ НАНУ при сприянні багатьох наукових установ (ІНБПМ НАНУ, МО УКРНДГМІ, ПІВДЕННДРО й ін.). У більшості випадків спостереження за сірководнем проводилися на наступних горизонтах : 75, 100, 125, 150, 200, 250, 300, 400, 500, 600, 800, 1000, 1200, 1500, 2000 м і до дна. Для дослідження тонкої структури сірководню в його верхній межі в жовтні-грудні 1985 р., червні-липні 1986 р., квітні, вересні-жовтні 1988 р., у травні, серпні, листопаді 1989 р., липні, грудні 1990 р. проби для аналізу відбиралися на частіших горизонтах з дискретністю 5-10 м.Уперше виявлена тризональна просторова структура сірководню в Чорному морі - три “сульфідних клини” з підвищеними вертикальними градієнтами його концентрацій на глибинах 100-110, і 200-500 м, що дозволяє глибше зрозуміти окисні і продуційні процеси в Чорному морі. Аналізуючи річний хід середніх значень концентрацій сірководню на горизонтах можна знайти, що його сезонні коливання на різних глибинах відрізняються як по амплітуді, так і по фазах досягнення екстремуму. Найбільшого росту (щодо середньої величини на горизонті) концентрації сірководню досягають у квітні-травні на глибинах 150-200 м; і другий максимум - у жовтні-листопаді. На глибинах 300-500 м максимум вмісту сірководню досягає влітку (серпень-вересень), а на великих глибинах зміщається до осені (12,6 мг/л біля дна в листопаді-грудні). Помилка визначення середньої концентрації сірководню на цих глибинах також максимальна (0,6 мг/л), таким чином, можна вважати, що на глибинах 1500 м - дно сезонні коливання сірководню, осереднені по багаторічних даних, лежать у межах помилки середнього.Показано, що вміст сірководню в шарі 100-1000 м добре корелює з температурою, солоністю, густиною води і її РН. Отримано емпіричне рівняння вертикального розподілу концентрацій сірководню. Виявлено сезонну мінливість вмісту H2S до глибин 1000 м: у шарі 100-200 м з весняними й осінніми максимумами, звязаними з зимово-весняним і осіннім максимумами фото-і хемосинтезу і весняною адвекцією вод з північно-західної частини моря. На горизонті 1000 м спостерігається перевага східного максимуму концентрацій сірководню над західним, а максимальний контраст його поля-2,6 мг/л був узимку в західній частині моря. Визначено тенденції вмісту сірководню в літній період 1960-2000 рр. на стандартних горизонтах 100, 150, 200, 300, 500, 1000, 1500 і 2000 м для окремих "квадратів" моря: позитивні - у центральній частині моря, негативні - для окремих прибережних районів.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
