Структура і функції конотативної сфери поетонімів та досвід їхньої лексикографічної інтерпретації - Автореферат

Донецький національний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі загального мовознавства та історії мови філологічного факультету Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Калінкін Валерій Михайлович, завідувач кафедри української та російської мов Донецького державного медичного університету ім.М.Горького Міністерства охорони здоровя України Мінськ) кандидат філологічних наук, доцент Лукаш Галина Павлівна, завідувач кафедри української філології і культури Донецького національного університету Захист відбудеться “26” жовтня 2005 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.10 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м.Пошук спільних закономірностей функціонування власних імен як виражального засобу стимулює прагнення проникнути в хід думок і аргументи вчених, осмислити результати застосування нетрадиційних методів до вивчення літературної онімії. Разом із власними спостереженнями це дає можливість зясувати особливості появи і розвитку різноманітних можливостей поетики власного імені. Актуальність теми зумовлена, по-перше, зростанням інтересу до природи власного імені та його виражальних можливостей, по-друге, мінливістю змістової інформації поетоніма в художньому творі, по-третє, маловивченістю конотативної сфери літературних онімів і, нарешті, недостатністю досвіду лексикографічної інтерпретації конотонімів. лексикографічна інтерпретація власних спостережень, що відображають універсально-типологічний характер явищ конотонімізації. Матеріалом дослідження послужили приклади використання історичних і літературних онімів у творах англійських, німецьких, французьких, українських і російських авторів (понад 2000 творів).Уточнено визначення власного імені, що є індивідуальним позначенням окремого предмета, не повязаним з поняттям (характеризується наявністю референції, а не денотації), однак може спричиняти появу й закріплювати за собою конотації (якщо носій імені відомий своїми вчинками, діями, і його імя починає співвідноситися з самими діями). У процесі функціонування власні імена набувають тих або інших конотем, що згодом можуть перерости у повноправні значення, а імя внаслідок цього переходить до загальної лексики. На відміну від звичайних онімів кожне власне імя в художньому творі міцно повязане з властивостями зображуваного (і названого імям) предмета. Історія розвитку досліджень поетики власних імен переконує, що на зміну широко розповсюдженому описові функцій власних імен у художній літературі прийшов підхід, для якого характерний цілеспрямований пошук загальних закономірностей і концептуальних рішень, що стосуються сутності використання власних імен як виражального художнього засобу. Під час аналізу власних імен, що набули в процесі свого функціонування додаткових конотативних значень, у дослідника часто виникають питання: чи для всіх мов характерний процес розвитку конотативних значень власних імен, чи однаково триває такий процес у мовах інших народів; як відображений у словниках різних мов розвиток конотативних значень того або іншого конкретного оніма.У Висновках підводяться підсумки дисертаційного дослідження і подано висновки щодо структури й функцій конотонімів у різних європейських мовах, у тому числі і висновки щодо чинників, які впливають на конотонімізацію оніма, зокрема лінгвістичні й екстралінгвістичні, визначено ступінь актуальності цих чинників для розглянутих мов.

2. Основний зміст роботи