Стресові розлади у оперативних співробітників органів внутрішніх справ - Автореферат

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукЗ позицій комплексного клінічного, клініко-динамічного, клініко-епідеміологічного, патопсихологічного та психофізіологічного підходів досліджені психопатологічні прояви посттравматичних стресових розладів у оперативних співробітників органів внутрішніх справ, визначені умовно-патогенні фактори, що впливають на виникнення посттравматичних стресових розладів. У межах розробки психопрофілактичних заходів був розроблений і впроваджений комплекс психофізіологічних методик, особливо високоефективний на ранніх етапах розвитку ПТСР. Виявлено основні прогностично сприятливі преморбідні особливості, які поліпшують ефективність адаптаційного процесу після перебування в екстремальній ситуації, що віднесені до розряду бажаних у ході профорієнтації на оперативні посади в органах МВС та в системі психотерапевтичної тренінгової підготовки оперативних співробітників.Серед факторів, що сприяють розвитку ПТСР, авторами були розглянуті: вік хворих (А.Н. Своєрідність клінічних проявів посттравматичних стресових розладів в поєднанні із специфікою службової діяльності оперативних співробітників органів внутрішніх справ (ОВС) робить занадто небезпечною їх подальшу роботу без своєчасного діагностування ПТСР та надання необхідної психолого-психіатричної допомоги. Таким чином, особливості службової діяльності співробітників органів внутрішніх справ, сила, частота та своєрідність впливаючих на них стресогенних факторів обумовлюють необхідність дослідження психопатологічних проявів посттравматичних стресових розладів, розробки оригінального комплексу їх ранньої діагностики та психопрофілактики. Для досягнення поставленої мети були вирішені основні ЗАДАЧІ: Виявити своєрідність психопатологічних проявів посттравматичних стресових розладів на різних етапах їх формування. В межах дослідження психопатологічних проявів посттравматичних стресових розладів були досліджені психологічні наслідки перебування в екстремальній ситуації на рівень та характер особистісної самооцінки, характерологічні особливості та розвиток феномену алексітімії.Для дослідження проблеми та вирішення основних завдань роботи було обстежено 363 оперативних співробітника органів і підрозділів УМВС України в Донецькій області, з них 263 пацієнта, які перебували в екстремальних ситуаціях (основна група), і 100 чол. 17,1 % осіб, що побували в екстремальній ситуації) - особи з клінічно вираженим посттравматичним стресовим розладом (група ПТСР); 57,8 %) - особи, що побували в екстремальній ситуації, у яких при обстеженні будь-яких психопатологічних наслідків виявлено не було, і був виставлений діагноз: без психічних розладів (група БПР). Психолого-психіатричне обстеження співробітників ОВС після перебування в екстремальній ситуації та розробка нових підходів у профілактиці посттравматичних стресових розладів були регламентовані Концепцією психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ України та пп. Не ідучи шляхом виділення в межах ПТСР декількох клінічних варіантів (що, звертаючи увагу на специфіку даного психічного розладу, здається дуже суперечним), проте, приймаючи до уваги необхідність глибинного дослідження психопатологічних проявів ПТСР та їх клінічної своєрідності, виявлені аспекти психосимптоматики були доцільно розглянуті в межах симптоматичних психопатологічних радикалів посттравматичного стресового розладу, названих відповідно до ведучого (поряд з «стрижневим» синдромом ПТСР) симптомокомплексу: тривожно-фобічним (19 пацієнтів - 41,7% хворих ПТСР), астено-вегетативним (15 пацієнтів - 33,3%) і дистимічним (11 пацієнтів - 25%) радикалами.Проведено теоретичне обґрунтування і вирішення проблеми клініко-психопатологічної і клініко-психологічної діагностики на різних етапах формування посттравматичних стресових розладів у співробітників органів внутрішніх справ. Поширеність клінічних ознак ПТСР серед співробітників ОВС, які перебували в екстремальній ситуації, складає 42,2%, при цьому клінічно виражені посттравматичні стресові розлади відзначаються у 17,1%, а у 25,1% діагностуються стани, що характеризуються окремими симптомами ПТСР. Крім того, ризик виникнення ПТСР зростає у осіб з високим рівнем особистісної тривожності, внутрішньої напруженості, заклопотаністю станом свого здоровя, підвищеними чутливістю і сентиментальністю, а також у потерпілих з визначеними морально-етичними якостями, що не дозволяють повною мірою завершити процес постстресової психічної адаптації. У осіб, що побували в екстремальній ситуації, виділені два етапи формування патологічного процесу: початковий етап - стан, що характеризується окремими симптомами ПТСР (59,5%) та етап клінічно окреслених посттравматичних стресових розладів (40,5%).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ