Аналіз проблем страйкового руху в українському селі початку ХХ ст. Виокремлення суттєвих ознак організованих, стихійних, пролетарських, аграрних і змішаних страйків; їх роль у загальному революційному русі як школи соціального виховання селянства.
При низкой оригинальности работы "Страйковий рух українського селянства на початку ХХ століття: історіографічний огляд", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
СТРАЙКОВИЙ РУХ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯДІсторіограф акцентувала критику істориками "дрібнобуржуазної" чи "меншовицької" характеристики природи селянських "забастовок", звернення науковців до статистичного методу їх підрахунку по країні, до зясування по регіонах частки страйків серед усіх форм селянського руху, до виявлення порайонних відмінностей "рівню класової зрілості сільськогосподарських робітників", розробку типології протестів наймитів в межах проблеми співвідношення першої та другої соціальних воєн, репрезентацію соціального складу страйкарів, визначення ознак організованого протікання страйків, їх поєднання з політичними за змістом виступами селянства до повстань включно. Червоною лінією скрізь роботи з історії селянського руху в Україні проходить думка про те, що страйки були одним із засобів (нерідко провідним) "викурення" поміщика. Буцик за її основу взяв ступінь послідовності відстоювання наймитами своїх вимог, виділивши дві групи страйків: 1) виступи, під час виникнення яких працівники висували адміністрації економій вимоги; у випадку відмови вони кидали роботу і розходилися по домівках; 2) виступи, що супроводжувалися відстороненням всіх працівників від робіт, у тому числі прийшлих наймитів. Спочатку селяни зверталися до пасивного страйку і вже потім їхня боротьба набувала більш активних, наступальних форм: на початковій стадії наймити припиняли роботу і висували перед економією вимоги; на другій, коли адміністрація відповідала відмовою, селяни вже цілою громадою знімали з робіт працівників; третя стадія приймала форму італійського страйку, що, за умов згуртованих дій страйкарів, примушувало поміщиків задовольняти їхні вимоги. Пізніше історик значно переглянув власну класифікацію, запропонувавши поділяти страйкові виступи на страйки без зняття та зі зняттям робітників, на страйки "першої" та "другої" соціальних воєн, спрямованих проти поміщиків і сільських підприємців відповідно.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
