Стратегія зовнішнього фінансування економічного розвитку України - Автореферат

Стратегія зовнішнього фінансування економічного розвитку УкраїниТакий дуалізм фінансово-інвестиційних ресурсів залежить не тільки від стратегічних мотивацій країни - позичальника, але й значною мірою від обєктивної змістової природи джерел зовнішнього фінансування, характеру глобалізованих механізмів їх акумуляції й перерозподілу. Водночас досвід багатьох країн світу, стратегії яких орієнтовані на модель високої відкритості економіки, далеко не завжди засвідчує позитивні результати, адже великі масштаби іноземного інвестування, відкриваючи нові можливості для розвитку, сприяючи глобалізації національного бізнесу й підвищенню його конкурентоспроможності, роблять вітчизняну економіку все більш вразливою до глобальних кризових процесів і шоків. Особисто автор проаналізував процеси інтернаціоналізації й глобалізації руху фінансових ресурсів, запропонувавши заходи макроекономічного впливу на масштаби, структуру й ефективність використання зовнішніх фінансових запозичень з метою забезпечення сталого економічного розвитку України (підрозділи «Особливості регулювання глобальних фінансових балансів» та «Позиціювання України на глобальному фінансовому ринку»). Для вирішення поставлених завдань у роботі застосовано методи наукової абстракції, аналізу i синтезу (для виявлення сучасної природи фінансових ресурсів, аналізу механізмів їх акумуляції й перерозподілу в умовах глобалізації - підрозділи 1.1, 1.3); системного узагальнення (для ідентифікації інструментів зовнішніх фінансових запозичень - підрозділи 1.2, 3.1); порівняльного аналізу (для аналітичних оцінок джерел зовнішнього фінансування економки України - підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); економіко-математичного моделювання (для розроблення моделі оптимізації джерел зовнішнього фінансування національного економічного розвитку - підрозділ 3.2); експертних оцінювань (для позиціонування України на глобальному фінансовому ринку - підрозділ 2.4, обґрунтування граничної межі зовнішньої заборгованості - підрозділ 3.3). Основні положення, що становлять наукову новизну та винесені на захист: уперше: - визначено якісні й кількісні критерії та детермінанти ефективного використання зовнішніх фінансових ресурсів у контексті стратегічних пріоритетів національного економічного розвитку; доведено, що ключовим якісним критерієм ефективності державної політики зовнішніх фінансових запозичень є їх орієнтація на розвиток національної економіки з метою структурної модернізації на інноваційній основі; аргументовано, що масштаби, структура і якість зовнішнього фінансування в умовах глобалізації детермінують: по-перше, світогосподарські тренди акумуляції й перерозподілу фінансово-інвестиційних ресурсів; по-друге, конкурентоспроможність країни-позичальника на глобальному фінансовому ринку, її інвестиційний імідж i бренд; по-третє, ефективність державного менеджменту, його здатність ініціювати й здійснювати масштабні проекти із залученням іноземного капіталу; показано, що на особливу увагу з регулятивного погляду заслуговують важкоідентифіковані сірі і віртуальні інвестиції, а також нові моделі спекулятивного інвестування; за умов дотримання критеріїв доступності, адекватності обсягів, надійності, сприйнятливості фінансових та інших умов і секторальної інноваційної спрямованості зовнішнє фінансування відіграватиме мобілізаційну роль у забезпеченні конкурентного національного економічного розвитку в постіндустріальній парадигмі;У роботі підкреслена особлива роль інвестицій у формуванні моделі глобальних попиту та пропозиції й переходу значної частини фінансових ресурсів у віртуальну сферу, що стало особливо відчутним під час останньої фінансової кризи. Автор, проаналізувавши методологічну суть теорії світового попиту Хорста Сіберта, відзначає, що серед традиційних чинників вивозу капіталу (невідповідність попиту та пропозиції на капітал на національних ринках, можливість проведення швидкої монополізації ринку країни-імпортера капіталу, різниці в оплаті праці робочої сили, ухвалення ліберальних законів тощо) та індикативної моделі міжкраїнового порівняння ставок відсотків значну роль відіграють консолідовані дії центробанків держав-лідерів, уплив яких на ринок інвестицій під час кризи має вирішальний характер. Загалом, економічна природа сучасних фінансових запозичень криється в зростанні мотивації з боку країн-реципієнтів залучати значну частину зовнішніх ресурсів для розвитку своїх економік, а країн-донорів - максимізувати прибуток і мінімізувати ризики через фіксацію умов і гарантій, що стало найбільш відчутним у посткризовий період. У розділі 2 «Компаративний аналіз джерел зовнішнього фінансування економіки України» оцінено ретроспективу й виявлено проблеми прямого та портфельного іноземного інвестування української економіки, залучення й використання іноземних кредитів, міжнародної та фінансової допомоги, позиціоновано Україну на глобальному фінансовому ринку.

Основний зміст дисертації