Стратегія розвитку творчого потенціалу особистості в умовах глобальної трансформації людства - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукОднак, вона дається людині у потенції («згорнутому вигляді») і може бути визначена як її творчий потенціал. Дослідження творчого потенціалу особистості та шляхів його формування й розвитку набуває особливого значення в умовах глобальних соціальних змін, які характеризуються трансформацією основних соціальних інститутів (культури, економіки, політики, освіти тощо) та актуалізацією потреби підготовки фахівців нового типу, які здатні не лише творчо самостійно мислити, а й оперативно приймати відповідальні та компетентні рішення на перспективу. Сучасні умови життя виявляють, з одного боку, значно більшу кількість сфер самореалізації, а з другого, через посилення уніфікаційних процесів особливо гостро для кожної особистості постає необхідність стверджувати себе змістовною діяльністю, виявляти ініціативу, творити саму себе та оточуючий світ. Проблема розвитку творчого потенціалу особистості актуалізується також внаслідок розгортання глобалізаційних процесів, які докорінно змінюють економічні, духовні, політичні та інші засади існування суспільства, в тому числі й українського, коли обєктивна логіка щоденних змін умов життєдіяльності потребує від субєктів суспільного життя реалізації своїх творчих здібностей та потенцій для активної їх участі у швидкоплинних й мінливих суспільних процесах. Дослідження творчого потенціалу особистості ґрунтується на широкій теоретичній базі, яку складають праці філософів, психологів, соціологів, педагогів, що розглядали зазначену проблематику як окреме, доволі специфічне соціокультурне явище та психологічний феномен, здійснювали теоретичне обґрунтування педагогічних методів формування творчої особистості тощо.У першому розділі «Творчий потенціал особистості як обєкт соціально-філософського дослідження» здійснено огляд літератури за темою дисертації, обґрунтовано теоретико-методологічні основи дослідження, а також проаналізовано філософські поняття «творчість» та «творчий потенціал особистості» у контексті реальних соціальних умов. У творчості Платона, Демокріта, Арістотеля та інших відображена спроба з філософських позицій проаналізувати буття людини крізь призму різних сфер її діяльності, зокрема, крізь аналіз різноманітних аспектів творчості. Франкл тощо) творчість розуміється як універсальний засіб сприйняття буття та непереборний прорив до «світу іншого»; де вона завжди виступає у якості будь-якої людини, а не тільки митця. Соціально-психологічні аспекти творчості та творчого потенціалу з другої половини ХХ ст. розглядаються у працях Л. «Творчий потенціал особистості у сучасному соціально-філософському дискурсі» проаналізовано зміст понять «творчість» та «творчий потенціал особистості» у сучасному соціально-філософському дискурсі з метою подолання термінологічної розмитості та амбівалентності.На основі аналізу еволюції змісту понять «творчість» і «творчий потенціал особистості» в історії філософської думки та у сучасному філософському дискурсі, сформульовано авторське визначення творчого потенціалу особистості як інтегральної характеристики знань, умінь, здібностей, ціннісних орієнтацій та мотивів, які спонукають особистість до творчої самореалізації та саморозвитку. Запропонована дефініція спрямована на подолання термінологічної невизначеності, що утворилась, з одного боку, навколо поняття «творчий потенціал особистості» як відносно нового елементу філософського дискурсу; а з іншого - є спробою осмислення складових цього комплексного терміну, утвореного поняттями «творчість», «потенціал» та «особистість», кожен з яких є предметом дискусії в сучасній філософії. Виходячи з розуміння того, що творчий потенціал особистості за своїм змістом є соціальним, а в його структурі важливу роль відіграє індивідуальна біологічна складова (людський мозок та центральна нервова система як носії задатків, здібностей тощо), автором здійснено філософське узагальнення досягнень соціальної філософії, сучасної психології та інших наук стосовно формування й актуалізації творчого потенціалу особистості. Встановлено органічна (синкретична) єдність процесу формування й актуалізації творчого потенціалу особистості та існуючого суспільно-економічного устрою (індустріальне, постіндустріальне та глобалізоване суспільство). Зясовано, що поняття «творчий потенціал особистості» за доби індустріального суспільства перебувало на периферії соціально-філософського дискурсу і реального соціального буття й не було затребуваним в умовах домінування уніфікованої промисловості в суспільстві.

Основний зміст роботи