Роль стратегічного менеджменту в організації. Об"єкти стратегічного управління. Процес планування стратегії организації. Спеціалізація підприємства ПАТ "Автотранспортне підприємство №2562". Цілі і задачі функціонування. Аналіз внутрішнього середовища.
ВСТУП стратегічний менеджмент управління Найбільш інтенсивний розвиток менеджмент як наука отримав в ХХ столітті, що було зумовлено науково-технічним прогресом, розвитком суспільно-виробничих відносин та продуктивних сил, зростанням ролі людського чинника в управлінні суспільним виробництвом. Кожне підприємство (організація) - це складна виробнича система, в якій вирішується цілий комплекс завдань. Організація такої роботи полягає у вмілому розподілі цих завдань між виконавцями відповідно до їх функціональної приналежності. Тому роль менеджменту організації, який породжує будову найбільш ефективної структури управління організацією з врахуванням напрямку її діяльності та специфіки галузі є неоціненною. Сучасний менеджер повинен контролювати зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі фірми, організаційну структуру та її ефективність, фінансову сферу та вносити при необхідності певні корективи. Об’єкт дослідження - система менеджменту Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 2562» (далі - ПАТ АТП-2562) у м.Чернігів. Мета роботи - зробити багатофакторний аналіз менеджменту підприємства, а також виявити переваги та недоліки системи управління підприємством, використовуючи математичні, статистичні методи дослідження, а також методи економічного та фінансового аналізу. При здійсненні аналізу системи менеджменту на підприємстві ПАТ АТП-2562 будуть розглянуті такі питання: 1.Загальна характеристика ПАТ АТП-2562; 2.Внутрішнє середовище підприємства; 3.Зовнішнього середовища та факторів впливу на діяльність АТП. В рамках вище перерахованих етапів можна виділити слідуючи задачі: – проаналізувати організаційну структуру управління організації; – зробити опис персоналу підприємства; – проаналізувати фінансовий стан та маркетингову політику; – дослідити зовнішнє середовище, а саме: конкурентів, постачальників, ринки збуту, макроекономічні фактори; – вивчити законодавчу базу, яка впливає на діяльність підприємства. Сьогодні виживання й розвиток організації в довгостроковій перспективі залежить від уміння своєчасно передбачити зміни на ринку й відповідно адаптувати свою діяльність, змінюючи асортимент продукції та послуг, форми обслуговування, збутову мережу, організаційну структуру, інші елементи внутрішнього потенціалу. Всі організації за умов конкурентного середовища, що формується, мають не тільки концентрувати увагу на внутрішньому стані справ, але й розробляти довгострокову стратегію, яка дала б змогу їм встигати за змінами, що відбуваються. Прискорення змін у середовищі діяльності, поступове насичення вітчизняного ринку, поява нових запитів і зміна позиції споживачів, зростання конкуренції за ресурси, глобалізація бізнесу, поява нових можливостей для розвитку, повязаних з досягненнями сучасних технологій, розвиток інформаційних мереж - ці чинники привели до зростання значення стратегічного управління й необхідності його використання в практичній діяльності вітчизняних організацій. Система управління організації має дві основні підсистеми - стратегічне управління, повязане з розвитком стратегічного потенціалу організації, та оперативне управління, яке орієнтується на досягнення прибутку в короткостроковій перспективі. До характерних рис системи стратегічного управління належать такі: 1)цілісність - усі елементи системи слугують досягненню загальних цілей, що постають перед організацією впродовж довгострокового періоду; 2)адаптивність - стратегічне управління має забезпечити реакцію організації на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі; 3)складність - залежно від обєкта вирізняють певні рівні стратегічного управління; 4)наявність особливої методології - сукупність методів, що застосовуються в процесі розробки та реалізації стратегії; 5)наявність інформаційної стратегічної інформації, що застосовується під час обгрунтування та прийняття стратегічних рішень; 6)управлінський потенціал організації; 7)висококомпетентні стратегічні менеджери, здатні приймати стратегічні рішення за умов швидких змін у зовнішньому оточенні; 8)базування на стратегічних управлінських рішеннях, що ухвалюються з метою збереження та посилення конкурентних переваг організації; 9) представляє собою еволюційний етап розвитку систем управління організацією, що охоплює певні їхні елементи. Виходячи з цього, можна виокремити три групи основних обєктів стратегічного управління: організація, стратегічні господарські підрозділи (СГП), функціональні сфери організації. Стратегічні рішення - управлінські рішення, що визначають ринки, товари та канали, які матимуть найбільшу цінність для організації в майбутньому. ІV етап - коригування наявної або формування нової стратегії. Особливо важливим етапом планування стратегії є аналіз середовища організації, оскільки він забезпечує базу для визначення місії і цілей організації, дає змогу оцінити її наявний потенціал та конкурентні переваги, можливості забезпечення балансу з бізнес-середовищем. Третьою групою еталонних стратегій розвитку організації є стратегії диверсифікованого зр
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы