Стратегія конверсії військово-промислового комплексу України (організаційно-економічні аспекти) - Автореферат

Стратегія конверсії військово-промислового комплексу України (організаційно-економічні аспекти)Одним з таких резервів виступає конверсія військово-промислового комплексу (ВПК) України, яка здійснюється в умовах державотворення України та переходу до ринкових відносин. Конверсія ВПК була покликана посилити інтеграційні процеси ВПК з економікою країни. Відсутність стратегії конверсії ВПК на основі спеціально розробленої методології, яка б розкривала її політичну та економічну сутність, основні структурні елементи та поняття, визначала її зміст, сприяла б створенню науково обґрунтованого організаційно-економічного механізму реалізації стратегії конверсії ВПК та забезпечувала б проведення конверсії на науково-методичній основі, визначила необхідність та актуальність дисертаційного дослідження. Виконання роботи органічно повязано з планом науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України по темах: «Формування економічного механізму конверсії», номер держреєстрації UA 01000487 P, 01.1992 р. Для досягнення мети поставлено такі теоретичні, методичні та практичні задачі: дослідити теоретичні аспекти конверсії ВПК України, дати класифікацію чинників конверсії ВПК України, виконати аналіз конверсії як категорії;Дослідження питань стратегії конверсії ВПК України виконано на основі вивчення та наукового обґрунтування сутніх аспектів цієї категорії та осмислення геополітичних, соціально-економічних, воєнних реалій, розробки цілісної концепції конверсії ВПК, яку позначено періодом 1988-1998 рр. Методологію визначення стратегії конверсії економічного потенціалу ВПК побудовано на основі доказу гіпотез, відповідно до яких стратегія конверсії, як і методи, принципи та підходи щодо її реалізації, не можуть бути однаковими у всіх галузях ВПК, вони мають свої особливості на державному, галузевому та виробничому рівнях; структуризація ВПК дозволить виділити окремі його сектори, для яких можуть бути визначені єдині підходи щодо стратегії конверсії та механізму її реалізації. Доказ гіпотез виконано на основі аналізу галузевого розподілу праці та виділення таких цілей перерозподілу ресурсів між воєнною та цивільною сферами: створення замкненого циклу воєнного виробництва; створення виробництва складних видів воєнної та цивільної продукції, яка характеризується тривалим виробничим циклом (ракетно-космічна техніка, авіаційна техніка та морські судна); створення виробництва продукції, що використовується в військовій, та цивільній сферах (радіопромисловість, електронна промисловість, промисловість засобів звязку); створення сугубо цивільного виробництва. Створення ФПГ, яке передбачає виготовлення продукції з тривалим виробничим циклом (ракетно-космічної техніки, авіатехніки, суден), не може бути прерогативою тільки лише України, тому що виготовлення цієї продукції передбачає широку кооперацію праці на міжнародному рівні, яка потребує приведення Закону України «Про промислово-фінансові групи» до норм міжнародного права. Дослідження конверсії технологій зумовило розглянути конверсію як явище - використання у цивільному виробництві воєнних технологій, які розроблено та апробовано; та як процес - конверсія дослідно-конструкторських розробок, коли на стадії проектування закладаються принципи використання технологій у цивільному виробництві.Розробка цілісної концепції стратегії конверсії ВПК України можлива при підході до конверсії як до категорії, яка визначає політичні, воєнні, економічні та соціальні відносини щодо використання ресурсів, що вивільняються при роззброєнні, формуванні національного ВПК та перерозподілі ресурсів між воєнною та цивільною сферами згідно з пріоритетами країни. Зміст чинників, які обумовлюють конверсію ВПК, нерівнозначність їх дії у визначеному періоді (1988-1998 рр.), дозволяє виконати періодизацію конверсійних процесів та обгрунтувати стратегію конверсії ВПК на сучасному етапі. Реалізація стратегії конверсії ВПК можлива в умовах її конкретизації на державному, відомчому та виробничому рівнях управління: на державному рівні управління стратегія полягає у перетворенні воєнної економіки у напрямку зміни пропорцій розподілу фінансових, матеріальних та соціальних ресурсів між воєнною та цивільною сферами з метою формування національного ВПК та розвитку соціально орієнтованої економіки; на відомчому рівні управління (воєнна економіка) стратегія полягає у створенні потужностей підприємств та організацій, які орієнтовано як на воєнний, так і цивільний сектор економіки; на виробничому рівні управління стратегія конверсії ВПК визначається стратегією конверсії економічного потенціалу ВПК: виробничого, технологічного, науково-технічного, кадрового.

Основний зміст дисертації