Стратегія економічного співробітництва України з країнами Західної Африки - Автореферат

Міністерство освіти і науки України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукНе можуть при цьому вважатися винятком економічні відносини України з державами Західної Африки (Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде, Кот-ДІВУАР, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того), підприємства якої завдяки допомозі колишнього СРСР посідали суттєві позиції в енергетичному, металургійному, транспортному і частково в соціальному секторах національних господарств. Україна, у свою чергу, також могла б закріпитися на окремих сегментах ринків Західної Африки, насамперед тих, де й досі використовують українські техніку, технології, літальні апарати, а також працюють вітчизняні фахівці. Теоретичні та практичні аспекти економічних відносин із країнами третього світу, зокрема з африканськими, досліджували у своїх працях такі українські та зарубіжні вчені: О. Джерелами та статистичною базою дослідження є: законодавчі та нормативні акти України та країн Західної Африки з питань економічної діяльності; монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, публікації вчених-економістів у провідних наукових виданнях; результати наукових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України; фондові матеріали Міністерства закордонних справ України; статистичні дані Державного комітету статистки України за період 2000 - 2008 рр. та Конференції ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD) за період 1980 - 2007 рр.; дані групи Всесвітнього Банку (ВБ) “Doing Business” щодо легкості ведення бізнесу (Ease of Doing Business); дані Департаменту з транспорту ВБ щодо індексу виконання логістики (Logistics Performance Index), а також власні напрацювання одержані під час роботи автора в Посольстві України в Гвінеї. · періодизацію характеру економічних відносин між Україною та країнами Західної Африки, яка базується на застосуванні принципів історичності, ідентифікації динаміки, логічної послідовності та визначенні характеру відносин, що дали змогу виокремити такі фази співробітництва: “радянський етап” (початок 1950-х рр. - 1991 р.), що характеризувався наданням технічної, економічної та гуманітарної допомоги, розбудовою важкої промисловості, зростанням боргів перед СРСР (у цей період в африканських країнах формується позитивний імідж українських товарів, технологій та фахівців); “етап втрачання позицій” (1992 - 2000 рр.), притаманними для якого стали: відсутність концепції взаємин України з африканськими країнами, згортання економічних звязків, втрата довіри африканських партнерів, експансія ТНК, руйнація цілої низки підприємств, що були створені за допомогою СРСР; “етап пожвавлення” (розпочався у 2001 р.), який відзначається формуванням концептуальних засад політики України в Африці, зростанням обсягів взаємної торгівлі, точковою активністю українського капіталу в селективних галузях.Виявлено, що важливою тенденцією розвитку сучасного світового господарства є зміна ролі субєктів у взаємовідносинах країн, що розвиваються з державами-лідерами, що обумовлено особливостями розвитку господарств названих груп країн. На основі статистичних даних дисертантом доведено, що найбільш значущими індикаторами системної характеристики економічних відносин країн низького рівня розвитку є аналіз “непрямих” ефектів, який полягає в порівнянні динаміки змін показників структури експорту товарів та послуг, оцінці якості економічного зростання, яке має бути гармонізоване до темпів зростання експорту, технологічного імпорту, співвідношень експортної та імпортної квот. У дисертації запропоновано порівняльний аналіз для виявлення оцінки ефективності міжнародного економічного співробітництва країн третього світу, який ґрунтується на систематизації показників ВВП на душу населення, темпів зростання експорту та його диверсифікації, імпорту, питомої ваги торгівлі послугами в загальних обсягах торгівлі країни, торгової відкритості, коефіцієнта еластичності імпорту щодо ВВП, торговельного балансу, рівня інфляції, потоків прямих іноземних інвестицій, офіційної допомоги розвитку та зовнішнього боргу. Виявлено, що в розвитку торговельних звязків країн Західної Африки існує тенденція, притаманна всім країнам, що розвиваються, - переорієнтація з відносин у форматі “Північ - Південь” на відносини у форматі “Південь - Південь”. Визначено, що стратегічні напрями диверсифікації зовнішньоекономічного співробітництва країн Західної Африки в контексті концепції їх розвитку полягають у стимулюванні притоку іноземних інвестицій для покращення їх технологічного рівня, налагодження виробництва для забезпечення місцевого попиту по товарам, по яким вони достатньо забезпечені ресурсами, і покращення структури експорту за рахунок розширення послуг та удосконалення процесу переробки.

Основний зміст дисертації