Стратегія і тактика інтенсифікації житлового будівництва як складова розвитку виробничих сил регіону - Автореферат

Харківська національна академія міського господарства Робота виконана в Харківській національній академії міського господарства Міністерства освіти і науки України, м. Торкатюк Володимир Іванович, Харківська національна академія міського господарства, завідувач кафедри «Економіка будівництва» Гелеверя Євгеній Михайлович, Харківська національна академія міського господарства, доцент кафедри економіки підприємств міського господарства. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської національної академії міського господарства за адресою: 61002, м.Житлове будівництво, з одного боку, є індикатором процесів, які відбуваються в цілому в економіці держави та регіонів, з іншого боку - визначають якість життя людини, що має суттєве соціальне значення. За статистичними даними на 01.01.2009 р. середнє забезпечення населення України житлом становить 22,8 м2 загальної площі на одну людину (у Китаї - 20,62 м2). На початку 2009 р. в Україні на квартирному обліку перебувало 1 млн. 216 тис. сімей та одинаків, одержали житло протягом 2008 р. тільки 1,4% тих, хто перебував у черзі на житло. Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена також високою соціальною значимістю житла як товару, що задовольняє одну з найбільш нагальних потреб людини - потребу в житлі, право на яке, крім усього іншого, закріплено в Конституціях Китаю та України; наявністю істотних соціально-економічних протиріч у житловій сфері, які полягають, перш за все, у невідповідності можливостей житлової економіки України потребам населення в житлі; значним мультиплікативним ефектом нового житлового будівництва для економіки, як окремого регіону, так і національної економіки в цілому; необхідністю пошуку шляхів залучення досить значних обсягів інвестицій у житлове будівництво та способів підвищення економічної мобільності житла, тобто шляхів створення економічних умов міжгалузевого й міжрегіонального перетікання капіталу у відповідні житлові ринки; низькою ліквідністю житла в Україні, що спричинено невідповідністю структури і величини пропозиції житла і попиту на нього. регіон житловий будівництво ринок У процесі досліджень у ряді конкретних випадків використовувалися такі спеціальні методи: системного аналізу - для визначення економічних важелів розвитку житлового будівництва в умовах ринку, поглиблення суті категорії «житлове будівництво на регіональному рівні»; ретроспективний підхід - при аналізі впливу та відбору чинників, від яких залежить обсяг кінцевої продукції в житловому будівництві; аналізу і синтезу - для визначення і виявлення недоліків функціонування житлового будівництва в регіонах, причин його невідповідності умовам ринку; економіко-математичні методи - при дослідженні та обґрунтуванні причинно-наслідкових залежностей між чинниками функціонування житлового будівництва та їх прогнозування, для корегування прийнятих статистичних рішень щодо розвитку соціально-економічних відносин, залучення інвестицій у будівництво житла та підвищення рівня життя населення при розробці та створенні системи моніторингу в житловому будівництві; метод причинно-наслідкових залежностей - при виявленні причин зниження ефективності функціонування галузі житлового будівництва і економічних важелів щодо їх удосконалення; статистичні методи - при встановленні основних тенденцій соціально-економічного розвитку регіонів Китаю; графічні методи - для ілюстрації диференціації розвитку житлового будівництва на регіональному рівні.У першому розділі „Аналіз економічного середовища регіонів, стан і напрями розвитку житлового будівництва” проаналізовано особливості житлового будівництва Китаю на сучасному рівні, визначено регіональні особливості, проблеми, стан житлового будівництва на сучасному етапі, особливості формування конкурентного середовища в житловому будівництві, досліджено мультиплікативні процеси та інструменти держави в регулюванні житлового ринку. Визначено, що першочерговим завданням є виявлення потенційних джерел фінансування проектів житлового будівництва з урахуванням соціально-економічного розвитку областей як у Китаї, так і в Україні, які передбачають позитивні тенденції, починаючи з якісного поліпшення житлового середовища і закінчуючи прибутковістю цих проектів для держави, фінансових інститутів та населення, що дозволить збільшити частину активів країни. Основу будь-якої моделі складають відносини між такими субєктами процесу іпотечного кредитування, як позичальник (заставник), кредитор (первинний заставодержатель) в особі іпотечного банку, інвестор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ