Застосування в Україні стратегії управління банками через пасиви, тобто регулювання рівня депозитної ставки, який відображає потреби кредитної установи в ресурсах. Методи і сутність управління активами у формі довгострокових кредитів та інвестицій.
Міністерство освіти і науки України Курсова робота на тему Стратегії управління активами і пасивами в банках України з дисципліни Банківський менеджмент Зміст Вступ 1. Сутність активів та пасивів банку 1.1 Активи та пасиви банку 1.2 Структура пасивів та їх види 1.3 Структура активів та їх види 2. Стратегії управління активами і пасивами 2.1 Методи управління активами та пасивами у банку 2.2 Управління активами і пасивами банку: сутність і необхідність 2.3 Підходи до управління активами і пасивами Висновки Література Вступ Активи банків - це частина бухгалтерського балансу, що характеризує розміщення й використання залучених банком коштів з метою одержання прибутку і підтримання ліквідності банку. Активи комерційного банку, як і будь-які види вкладення коштів, вирізняються різним рівнем ліквідності, тобто можливістю трансформації в кошти у готівковій та безготівковій формі, придатні для негайного виконання банком зобовязань перед вкладниками й іншими кредиторами, а також швидкістю, з якою може бути проведена ця трансформація. Так, банкноти і монети в касі банку можуть бути негайно використані для видачі депозитів приватним вкладникам, а довгостроковий кредит, наданий для будівництва офіс-центру, не може бути швидко трансформований у кошти на кореспондентському рахунку банку або у готівкові кошти в його касі. Найбільший прибуток банкам дають активи у формі довгострокових кредитів та інвестицій у цінні папери. Більшу частину активів комерційного банку складають фінансові вимоги - різноманітні види позик, вклади в цінні папери тощо, тоді як в активах виробничої компанії фінансові вимоги представлені дебіторською заборгованістю (до скорочення частки якої прагне кожна компанія) і готівкою, необхідною для виплати заробітної плати. Основним джерелом коштів банку, як правило, є депозити фізичних і юридичних осіб, а крім того, кошти центральних (національних) банків, кредити, залучені в інших комерційних банках, облігаційні позики, розміщені на ринку. З розвитком операцій комерційних банків, а також необхідністю задоволення вимог НБУ щодо мінімального розміру статутного фонду у комерційного банку виникає проблема в збільшенні розміру цього фонду. Він існує у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку. Національний банк може здійснювати операції репо купівлі-продажу державних цінних паперів як через безпосередню домовленість із комерційними банками, так і проведенням тендера заявок комерційних банків на участь в операціях репо (у разі проведення тендера).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
