Стратегії та механізми психологічної адаптації особистості до умов перехідного періоду в суспільстві - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукПо-перше, її актуальність визначена соціальною ситуацією перехідного періоду в Україні, виразними відзнаками якої є значне зростання кількості та різноманітності соціальних, економічних та політичних змін, відсутність зрозумілої спрямованості цих змін та неможливість або складність отримання усіх різновидів соціальних гарантій та прав людини, що дозволяють їй бути впевненою в можливості задоволення власних потреб, набути впевненості у завтрашньому дні. По-третє, серед існуючих підходів до проблеми психологічної адаптації до умов перехідного пострадянського суспільства відсутні дослідження суттєво важливих чинників процесу адаптації - образу перехідного періоду, цілей та перешкод адаптації, актуальних цінностей, сфер реалізації адаптації та індикаторів її успішності. Саме у межах даного, релевантного заявленій проблемі підходу, ми вважаємо можливим знайти невиявлені адаптаційні стратегії та механізми, пояснити накопичені та описати нові психологічні феномени, що виникають в умовах перехідного періоду у суспільстві. Вивчити стан розробки проблеми психологічної адаптації особистості, проаналізувати поняттєвий апарат, визначити напрямки власних досліджень. Визначити комплекс стандартизованих тестів для дослідження особистісних рис та рівня адаптованості; розробити оригінальну психодіагностичну методику для вивчення актуальних адаптаційних установок, які відбивають суттєво важливі чинники процесу адаптації до умов перехідного періоду.У першому розділі “Історія вивчення проблеми психологічної адаптації особистості” приділено увагу стану розробки проблеми психологічної адаптації особистості у дослідженнях вітчизняних і зарубіжних психологів, а також психологічної адаптації особистості в умовах перехідного періоду в суспільстві. У результаті аналізу літературних джерел виявлено, що на сьогоднішній день вимагають експериментального вивчення наступні важливі складові системи психологічної адаптації: установки різних рівнів, захисні механізми, адаптаційні стратегії, механізми та їх комплекси, особистісні якості людей різного ступеня адаптованості. Висвітлено процедуру розробки авторської проективної методики: “Актуальні адаптаційні установки”, яка відбиває суттєво важливі чинники процесу адаптації до перехідного періоду (ПП) у суспільстві. Вона містить наступні блоки незакінчених речень: 1) уявлення про ПП (або “Образ ПП”); 2) чинники, необхідні для адаптації до ПП (або “Цілі адаптації”); 3) чинники, що ускладнюють адаптацію до ПП (або “Перешкоди адаптації”); 4) ставлення до роботи в ПП; 5) ставлення до бізнесу; 6) ставлення до політики в ПП; 7) задоволеність потреб; 8) соціальні відносини; 9) актуальні цінності. Ці стратегії, що мають на меті адаптацію до умов перехідного періоду, названі нами: 1) “Адаптація через роботу і бізнес” - “Дезадаптація при неприйнятті професійно-підприємницької активності”, 2) “Цілеспрямованість” - “Виправдання своєї пасивності”, 3) “Впевненість і розуміння в професійній і соціальній сфері” - “Невпевненість і нерозуміння в професійній і соціальній сфері”, 4) “Оптимізм ціною неприйняття бізнесу” - “Успіх у бізнесі ціною негативізму до ситуації”, 5) “Тривога і нерозуміння” - “Сміливість і розуміння”, 6) “Адаптація через політичну активність” - “Політичний і особистісний негативізм”, 7) “Труднощі самореалізації” - “Прагматизм”.У роботі здійснено теоретичний аналіз проблеми психологічної адаптації особистості до умов перехідного періоду в суспільстві та проведено емпіричне дослідження адаптаційних установок, стратегій та механізмів. Серед відомих розвязань проблеми психологічної адаптації до умов перехідного періоду в суспільстві бракує досліджень суттєво важливих чинників процесу адаптації особистості до умов цієї ситуації - образу перехідного періоду, цілей та перешкод адаптації, актуальних цінностей, сфер реалізації адаптації та індикаторів її успішності. Категорія психологічної адаптації вимагає цілісного підходу при її вивченні, а саме, розуміння гомеостатичних, гедоністичних, прагматичних і самореалізаційних її аспектів як взаємозалежних цілей адаптаційного процесу, а не як взаємовиключних типів адаптації. Поняття неадаптивної активності слід вживати як синонім дезадаптивної активності; проте, щодо опису героїчної, надбуденної, надоптимальної діяльності найбільш адекватними є терміни наднормативної активності, а також інноваційної, нонконформістської адаптації. Підвищення ролі екстернальної установки у субєктивній сфері подолання перешкод виступає у якості загального інтрапсихічного захисного механізму адаптації; навпаки, узяття на себе відповідальності (інтернальність) за проблеми, породжувані непідвласними окремій особистості змінами перехідного періоду, погіршує адаптованість через стресогенність такої установки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ