Стратегії подолання старшокласниками проявів агресії однолітків у міжособистісній взаємодії - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук Стратегії подолання старшокласниками проявів агресії однолітків у міжособистісній взаємодії Робота виконана в лабораторії психології творчості Інституту психології ім. Науковий керівник: дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор Моляко Валентин Олексійович, Інститут психології ім.Основними завданнями сучасної вікової та педагогічної психології у даному контексті визначаються: попередження конфліктів між однокласниками та учнями різного віку; розробка та запровадження превентивних заходів з метою подолання агресивності та жорстокості у шкільному колективі; обґрунтування та реалізація стратегій подолання старшокласниками проявів агресії однолітків у міжособистісній взаємодії. Спроби координації виховного процесу у межах традиційного психолого-педагогічного підходу до вирішення окресленої проблеми призвели до існування стійкого стереотипу стосовно можливості викорінення жорстокості і насилля в учнівському середовищі шляхом цілеспрямованого корекційного впливу на агресора та контролю його дій, що не враховує роль (провину) самого скривдженого у причинах виникнення та стійкого продукування ситуацій міжособистісного конфлікту, супроводжується низьким рівнем ефективності зусиль психологів і педагогів. У процесі системного аналізу досліджень інших авторів виявлено, що поза увагою вчених залишилася проблема взаємодії антонімічних пар (агресора і жертви), теоретичного обґрунтування та практичної реалізації відповідних конструктивних стратегій подолання проявів жорстокості та деструктивної поведінки, які враховували б творчий особистісний потенціал старшокласника у процесі життєдіяльності. Недостатня дослідженість цього аспекту проблеми та необхідність пошуку нових, альтернативних шляхів викорінення проявів агресії у старшому шкільному віці зумовили вибір теми дослідження: “Стратегії подолання старшокласниками проявів агресії однолітків у міжособистісній взаємодії”. В основу дослідження покладена гіпотеза, яка містить наступні припущення: стратегії подолання агресії підлітків обумовлені індивідуально-типологічними, когнітивними і, певною мірою, соціокультурними чинниками; домінування стихійних стратегічних тенденцій поведінкового, емоційного та когнітивного подолання старшокласниками проявів жорстокості однолітків не сприяє успішному розвязанню деструктивних комунікативних ситуацій; за умови організованого навчання старшокласників розвязанню соціально-комунікативних задач можливе успішне формування стратегій подолання агресії однолітків безпосередньо у міжособистісній взаємодії.У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність наукового пошуку з обраної проблеми, визначені мета та завдання, обєкт, предмет, гіпотеза дослідження, методологічні основи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження. У першому розділі - “КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАТЕГІЙ ПОДОЛАННЯ НЕСПРИЯТЛИВИХ СИТУАЦІЙ” - проаналізовано дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців щодо психологічних особливостей стратегій поведінки особистості у стресситуаціях, визначено теоретичні підходи до проблеми подолання життєвих труднощів, відображено погляди на сутність, природу та структуру долаючої поведінки, проведено порівняльний аналіз методів дослідження, способів і стратегій подолання несприятливих ситуацій і повязаних з ними труднощів дітьми різного віку. Специфіка вибору індивідом цілей і, відповідно, стратегій їх досягнення визначається особистими та індивідуальними якостями, а також ситуацією, що склалася на даний момент. Визначено, що ситуація і стратегія є поняттями, які знаходяться в одній проблемній площині змістовного тлумачення діяльності подолання та зумовлюються специфікою подолання та зумовлюються специфікою ситуації. Шапкін) є висновок, що ситуації, які викликають у людини різного роду утруднення, в науковій літературі аналізуються з точки зору: 1) характеристик обєктивних умов діяльності (“аварійні”, “надзвичайні”, “особливі”), що визначають небезпечні події чи явища, які призводять до порушення безпеки життєдіяльності, виходять за межі звичайного життєвого досвіду і можуть викликати стрес травматичного типу в кожної людини; 2) відношення людини до виниклої ситуації (“важкі”, “критичні”, “проблемні” ситуації); 3) психічного стану людини (“гіперстресові”, “кризові”, “фрустраційні” ситуації), що передбачають функціонування на межі адаптаційних можливостей людини і призводять до все більшої втрати субєктності (Т.М.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ