Аналіз формування стратегічної іншомовної компетентності з точки зору диференційованого та інтегрованого підходів. Дослідження комунікативних стратегій, які є складовими стратегічної іншомовної компетентності та виникають під час продукування мовлення.
При низкой оригинальности работы "Стратегічна іншомовна компетентність як предмет лінгвометодичних досліджень: метакогнітивний, диференційований та інтегрований підходи", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Ольга Ванівська, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української та іноземних мов Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові УкраїниВідтак, СІК дослідниця визначає як “практичну здатність, підготовленість до здійснення письмової мовленнєвої діяльності, побудову загального плану, вміння планування та реалізації даного виду діяльності”; дискурсивну компетентність визначає як “знання та вміння побудови адекватної досліджуваній культурі письмової мовленнєвої структури; здатність побудувати власну мовленнєву поведінку згідно з нормами культури носіїв мови, що вивчається” [11, 13]. Науковцем розроблено методику формування стратегій комунікативного стилю у студентів нелінгвістичних спеціальностей, яка охоплює зміст навчання стратегій комунікативного стилю (лінгвокультурний, психологічний і методологічний компоненти), етапи, принципи, методи, стратегії, прийоми, систему вправ (мисленнєвий, комунікативний і творчий модулі), критерії оцінки для визначення рівня сформованості стратегічного аспекту комунікативного стилю у студентів нелінгвстичного ВНЗ [13]. Щерба розглядає стратегічну (діяльнісну) компетентність як а) розвиток здатності учня ефективно і самостійно навчатися (формування основних загальнонавчальних умінь; розвиток практичних загальнопізнавальних, розвиток контрольно-оцінних умінь, вміння контролювати свій емоційний стан; розвиток вміння співпрацювати з учителем; засвоєння умінь користуватися основними стратегіями співпраці); б) розвиток здатності учня ефективно спілкуватися (засвоєння творчих вмінь та навичок; формування мотивації до спілкування; опанування основних комунікативних стратегій, що визначають мовленнєву діяльність та засвоєння умінь користуватися ними) [15]. Ніколаєва, оперуючи поняттям “навчально-стратегічна компететність” (володіння різними навчальними й комунікативними стратегіями та вміннями використовувати їх у процесі вивчення іноземної мови і в ситуаціях реального міжкультурного спілкування), обґрунтувала, що ця компетенція складається із двох компетенцій: навчальної і стратегічної: навчальна охоплює здатність учня користуватися раціональними прийомами розумової праці, стратегіями оволодіння мовленнєвими, лінгвосоціокультурною і мовними компетентностями; стратегічна - здатність компенсувати у процесі спілкування недостатній рівень володіння іноземною мовою, а також здатність користуватися стратегіями міжкультурного спілкування [12, 15]. Науковець, зокрема, виділяє три групи стратегій: 1) навчальні стратегії: метакогнітивні (спрямовані на регулювання процесу навчання), когнітивні (повязані з виконанням певних завдань); 2) стратегії використання іноземної мови у різних видах мовленнєвої діяльності (стратегії використання мови під час “мовленнєвого породження та мовленнєвого відтворення”; під час “мовосприйняття”; інтерактивні стратегії); 3 ) комунікативні стратегії: компенсаторні (здогад, уникання, подолання обмеження в говорінні та письмі), соціальні (формулювання запитань з метою уточнення / корекції); співробітництво з іншими студентами (корекція, оцінювання, заохочення, обмін інформацією, обговорення, взаємонавчання); співробітництво з просунутими користувачами мови / носіями мови; емпатія (розвиток розуміння інших культур, усвідомлення думок, почуттів інших людей, надання інформації з власної ініціативи), афективні (стратегії зменшення хвилювання, стратегії самозаохочення, стратегії керування емоційним напруження) [10].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
