Стратегічні завдання формування державної інформаційної політики в умовах європейської інтеграції - Статья

Стратегічні завдання формування державної інформаційної політики в умовах європейської інтеграціїАле потрібно зазначити, що в більшості досліджень прослідковується певна закономірність, яка полягає в тому, що в цих наукових працях суспільство і держава розглядаються як простір публічних комунікацій, в якому циркулюють різні види соціальних та інформаційних потоків. Така позиція дещо штучно звужує межі простору публічної комунікації і пов’язано це з тим, що більшість вітчизняних теоретиків мають справу виключно зі сферами економічного, адміністративного, соціального управління, тоді як у сучасному суспільстві основоположну роль відіграють саме комунікативні процеси, і сьогодні, здійснюючи ретроспективний аналіз української незалежності, яка супроводжувалась низкою потужних громадянських виступів, можна припустити, що саме недосконалість та неефективність механізмів комунікації влади та суспільства були однією з основоположних причин створення революційних ситуацій в Україні. Було визнано, що результати аналізу законів у галузі комунікаційної діяльності свідчать про те, що рівень правового врегулювання питання налагодження комунікації між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, засобами масової комунікації і громадськістю не повною мірою відповідає рівню розвитку українського суспільства та світовим тенденціям та було визначено, що необхідно удосконалити механізм регулювання процесу обміну інформацією, зокрема впровадити принцип партнерської взаємодії, що передбачає не тільки інформування населення, а й налагодження ефективного зворотного зв’язку, проведення відповідної розяснювальної роботи, встановлення громадського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Експерти іншого міжнародного проекту «Громадянин і держава: розвиток партнерства для ефективного урядування в Україні», що фінансувався Європейським Союзом у аналітичному посібнику «Участь громадськості у процесі прийняття рішень на місцевому рівні» (2012 р.), визнаючи роль неурядових організацій і той факт, що ефективна участь громадян у прийнятті рішень відповідає європейським нормам, органи місцевої влади повинні діяти відповідно з наступними принципами: Для забезпечення прийняття рішень та використання ресурсів органи місцевої влади мають затвердити цикл формування політики та планування, який визначає шляхи залучення громадян на всіх етапах політичного циклу та визначає відповідні механізми, які будуть використовуватися для забезпечення ефективного залучення громадян. Аналіз наукових досліджень та процесів практичного впровадження державних комунікацій дає підстави для наступних рекомендацій щодо оптимізації комунікативної діяльності: створити єдиний державно-громадський центр для координації дій у процесі розроблення державної комунікативної політики; центри комунікацій влади і громадськості для налагодження партнерської співпраці з громадськістю; розробити програму підвищення рівня знань працівників органів державної влади щодо існуючих механізмів взаємодії з громадськістю та вміння їх застосовувати; створювати державні інститути, здатні забезпечувати відкритість, прозорість своєї діяльності, залучення громадян до процесів прийняття рішень; впровадити оцінювання ефективності послуг влади з точки зору задоволення потреб громадян; підвищувати активність інститутів громадянського суспільства; громадянської та політичної культури; активно впроваджувати у процесі взаємодії з громадськістю програми електронного врядування; враховувати досвід здійснення органами влади ефективних комунікацій країн з розвинутою демократією; запровадити системні звіти органів виконавчої влади перед громадськістю; сприяти налагодженню громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади та громадської експертизи; контролювати дотримання комунікативними підрозділами органів влади принципів системності, цілеспрямованості, цілісності, адресності, адекватності, планування та прогнозування, технологічної гнучкості, взаємної доповнюваності, достовірності, підконтрольності та публічності в роботі [6].